|
|
Сторінка для батьківУ разі виявлення боєприпасів або речей, за зовнішніми ознаками схожих на боєприпаси, необхідно: - негайно припинити всі роботи в районі виявлення вибухонебезпечного предмета; по можливості попередити про підозрілий предмет осіб, які находяться поряд; - вивести (відвести) на максимальну відстань усіх людей (не менше 100 метрів), які знаходились поблизу, намагаючись рухатись назад по своїх слідах; - позначити місце перебування предмета, а по можливості огородити його (для огорожі можна використовувати різні підручні матеріали: дошки, жердини, гілки, мотузки, шматки матерії тощо); - негайно повідомити про знахідку в місцеві органи виконавчої влади, у ДСНС (тел. 101) та в МВС (тел. 102) (повідомлення робити не поспішаючи, чітко, із зазначенням точної адреси (орієнтирів) місця знаходження вибухонебезпечного предмета); - очікувати на безпечній відстані від місця знаходження вибухонебезпечного предмета або предмета схожого на нього, представників органів місцевої влади, ДСНС, МВС, при цьому здійснюючи заходи щодо недопущення до небезпечної зони інших людей. Категорично забороняється:- курити та використовувати відкритий вогонь поблизу місця знаходження вибухонебезпечного предмета або предмета, схожого на нього; - піднімати, витягувати з ґрунту, зрушувати з місця, кидати, ударяти і розбирати будь-які вибухонебезпечні предмети; - приносити в місця перебування людей предмети, що схожі на вибухонебезпечні. Слід пам'ятати:- у будь-якому разі при виявленні вибухонебезпечного предмета або предметів підозрілого характеру лише безумовне виконання заходів безпеки є гарантом того, що не станеться випадку каліцтва чи загибелі.
Моральне виховання дітей: основні етапи й поради батькам
Батьки й педагоги мусять виховувати в дітей моральні принципи, пояснювати їм, які вчинки є правильними, а які – ні. Розуміння моральної поведінки та вміння діяти правильно багато в чому залежать від оточення, у якому зростає дитина, а також від її емоційних, пізнавальних, фізичних і соціальних навичок. Розгляньмо основні етапи морального розвитку дітей та спробуймо з’ясувати, як саме батьки можуть прищепити дитині моральні цінності. Що таке моральність Моральність – це здатність бачити різницю між правильними й неправильними намірами, думками, вчинками й поведінкою. Моральний розвиток дитини пов'язаний із поняттями про мораль, які людина пізнає з дитинства і впродовж усього дорослого життя. Батьки повинні прищепити дитині ці поняття – це основна мета всього процесу виховання. Етапи морального розвитку дітей Моральний розвиток дитини відбувається поступово, починаючи з дитячого й триваючи у підлітковому та старшому віці. Розгляньмо докладніше основні етапи цього процесу: 1. Дитинство Немовлята не розуміють моральних принципів. Розуміння ними, що правильне, а що ні залежить від їхніх почуттів і бажань. Провівши 9 місяців у лоні матері, немовля очікує, що мама й далі задовольнятиме його потреби. Від їх задоволення залежить те, як немовля розуміє правильне й неправильне:
2. Раннє дитинство (2–3 роки) У цьому віці дитина починає розуміти, що інші люди теж мають права й потреби. Однак вона ще не усвідомлює різниці між добром і злом. У 2–3-річному віці малюк може відчувати провину й дотримуватися моральної поведінки, заснованої на емпатії. Ґрунтуючись на реакції батьків, дитина розуміє необхідність слухатися їх, оскільки:
3. Дошкільний вік (3–5 років) У цьому віці дитина переймає сімейні цінності. Відзначимо деякі закономірності цього процесу:
4. Шкільний вік (7–10 років) Із семирічного віку діти починають сумніватися, чи ідеальними є батьки, вчителі та інші авторитетні люди. Особливості цього етапу такі:
5. Підлітковий вік (11–16 років) Наближаючись до дорослого віку, дитина починає розвивати власні моральні цінності, аналізуючи і ставлячи під сумнів цінності, які прищеплюють їй батьки:
Моральний розвиток дитини – більш складний процес, ніж засвоєння сімейних цінностей. У психології існують різні теорії, що пояснюють моральний розвиток дитини. Роль батьків у моральному розвитку дітей Діти вчаться моралі у найближчих їм людей. Щоб допомогти в цьому дитині, батьки можуть зробити такі кроки:
Крім того, щоб стати зразковим прикладом для наслідування для вашої дитини, вам потрібно навчити її правильних із моральної точки зору моделей поведінки. Як прищепити дитині моральні цінності Прищепити дитині моральні цінності непросто. Пропонуємо декілька порад:
Заняття, які розвивають моральність у дитини Щоб виявити в дитині її кращі моральні якості, запропонуйте їй пограти в індивідуальні, групові та розвивальні ігри. Ігри можуть навчити дітей співпраці та рівності, оскільки:
Моральний розвиток дитини не менш важливий, ніж фізичний та психічний. Вам не потрібно чекати, поки дитина виросте, щоб пояснити їй моральні норми. Починайте з раннього дитинства, станьте для вашого малюка гарним прикладом. Так дитина зможе перейняти ваші моральні цінності, зробивши їх невід'ємною частиною свого життя.
Шеремет Г. Р., вихователь
БЕРЕЖІТЬ ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВ`Я ДИТИНИ
1. Створіть удома спокійну, дружню атмосферу. У разі необхідності робіть дитині зауваження коректно, не підвищуючи тону. 2. Будуйте стосунки з дитиною на основі взаємоповаги і взаєморозуміння. Прислухайтеся до думки дитини, надавайте їй змогу вільно висловлюватися. 3. Встановіть чіткі вимоги до дитини і будьте послідовними, вимагаючи їх виконання. 4. Будьте терплячими стосовно дитини. Контролюйте власні негативні емоції. 5. Заохочуйте допитливість дитини, збагачуйте розвивальне предметно - ігрове середовище сюжетними іграшками, книгами, настільними іграми тощо. Виділіть для дитини, по можливості, окрему кімнату або створіть їй власний дитячий куточок у загальній кімнаті. 6. Поважайте дитину, вірте в її можливості, створюйте умови для її всебічного розвитку. Разом з дитиною відвідуйте дитячі вистави в театрі, переглядайте розвивальні телепередачі, читайте художню літературу. Обов'язково обговорюйте, аналізуйте отриману дитиною інформацію. 7. Розвивайте в дитини впевненість у собі, активність, адекватну самооцінку. Хваліть дитину. Не залишайте непоміченою дію,що її дитина зробила самостійно, доклавши певних зусиль. Що означає звичка гризти нігті? - У більшості випадків звичка гризти нігті виникає через внутрішнє напруження і душевного дискомфорту і є як би механізмом, за допомогою якого дитина намагається позбутися від внутрішнього протиріччя. - Це - спроба позбутися від прихованої агресії через задоволення і заспокоєння, які і дає дитині звичка гризти нігті. Робити йому зауваження або стукати по пальцях недостатньо (це може і нашкодити), необхідно розібратися у внутрішніх проблемах дитини.
- Батькам доведеться відмовитися від надмірної агресії, тиску, погроз і докорів - це найкращий спосіб позбавити дитину від звички гризти нігті.
Мельничук К. Б., практичний психолог
РЕЖИМ ДНЯ ДИТИНИ 5-10 РОКІВ Приблизний розпорядок дня дитини в 3 роки Джерело: https://mamaluk.ua/rezhim-dnya-ditini-v-riznomu-vitsi-potriben-chi-ni/ Луцик М. В., сестра медична старша Роль батьків у вихованні дітей.
Шановні батьки, давайте сьогодні поговоримо про наших дітей. Про те, яку роль у їх вихованні відіграють сім'я та школа, адже сім'я та школа – це два соціальних інститута, від узгоджуваності дій яких залежить ефективність процесу виховання. Щоб виростити повноцінну людину, культурну, творчу та соціально зрілу особистість, необхідно, щоб вчителі та батьки діяли, як союзники, ділилися з дітьми добротою, досвідом та знаннями. Велику роль у вихованні дітей займають батьки. Вони є першими вихователями, які зміцнюють і загартовують організм дитини, розвивають її мову і мислення, волю і почуття, формують її інтереси, прагнення, смаки, здібності, виховують любов до знань, допитливість, спостережливість, працьовитість. У сім’ї однаково важлива роль належить як батькові так і матері. Про силу виховного впливу батьків красномовно говорить такі українські народні прислів’я і приказки: “який кущ, така й хворостина, який батько, така й дитина”. “Які мамо й тато, таке й дитятко” Слова батька та матері для дитини має авторитетне значення. Справжня мати нічого не пошкодує для своїх дітей. Вона ніколи не залишить дитину і біді, а тим більше не кине її напризволяще. Мати завжди зрозуміє дитину, завжди поспішить її на допомогу. Мати невтомно піклується про своїх дітей. Результати материнського виховання залишають у дитини глибокий слід на все життя. Любов матері до дитини найсильніша в світі. Уявити собі матір без глибокого почуття любові до дітей важко, а то й просто не можливо. Без глибокої, самовідданої любові до дітей не буває і не може бути повноцінного сімейного виховання . Однак в любові до дітей треба мати почуття міри, ніколи не впадати в нерозумну, сліпу любов, яка спотворює виховання, калічить дитину. Також батьки не повинні виховувати дітей в суворості за допомогою покарань. Батьки,які гарно виховували своїх дітей живуть з дітьми в любові і дружбі. Добре виховати своїх дітей – не тільки найголовніший моральний, а й конституційний обов’язок кожного батька і кожної матері. За виховання своїх синів і дочок вони відповідають перед суспільством. Суть цього прекрасно передав А.С. Макаренко, який писав: “Виховання дітей – найважливіша галузь нашого життя. Наші діти – це майбутні громадяни нашої країни і громадяни світу. Вони творитимуть історію. Наші діти це майбутні батьки і матері, вони теж будуть вихователями своїх дітей. Наші діти повинні вирости прекрасними громадянами, хорошими батьками і матерями. Але це – не все: наші діти – це наша старість. Правильне виховання – це наша щаслива старість, погане виховання – це наше майбутнє горе, це – наші сльози, це – наша провина перед іншими людьми, перед усією країною”. На думку В. Сухомлинського, дуже важливо, щоб дитина мала духовне життя, моральні цінності “ Дитину треба вчити і вчити, що вона живе не в пустелі, а серед людей, отже, кожен твій крок врешті-решт відбивається на твоєму ближньому, тому що йдеш ти кудись з якою метою; кожне твоє слово відгукнеться в душі іншої людини, але як відгукнеться залежить від тебе. Уже те, що ти дивишся на навколишній світ і бачиш його, - приховує, в собі добро і зло: все залежить від того, що ти бачиш і як бачиш; так вчимо ми своїх вихованців. Ви повинні якомога більше часу приділяти спілкуванню зі своїми дітьми, розпитувати як пройшов день, з ким вони проводять свій вільний час. Тоді діти будуть відчувати вашу любов та турботу. Поради батькам щодо виховання дітей
ПЕДАГОГІЧНИЙ ТАКТ Розмовляйте з дитиною так, щоб не образити її грубим словом. Не говоріть з дитиною зразу ж після вчинку. Умійте вибирати місце й час для серйозної розмови з сином чи дочкою. Зауваження дітям при ровесниках не приносить ніякої користі. В розмові з дитиною намагайтесь схилятися до тону порад, щоб було більше прохання, а не категоричних вимог.
ОРГАНІЗАЦІЯ ДОМАШНЬОЇ ПРАЦІ Домашня праця – найважливіший засіб виховання дітей. Привчайте дітей до посильної праці. Хай дитина не зростає черствим споживачем в побуті. Формами домашньої праці можуть бути самими різноманітними.
ОСОБИСТИЙ ПРИКЛАД «Не думайте, що ви виховуєте дитину тільки тоді, коли з нею розмовляєте Ви виховуєте її в кожен момент вашого життя, навіть тоді, коли Вас нема дома. Як ви одягаєтесь, розмовляєте з іншими людьми і про інших людей, радієте або сумуєте, як ви відноситесь до друзів і ворогів, смієтесь, читаєте газету – все це має для дитини величезне значення». А.МАКАРЕНКО
БАТЬКІВСЬКА ЛЮБОВ ДО ДІТЕЙ Батьківська любов до дитини повинна бути розумною. Дитина, яку навчали з дитинства лише брати від інших, ніколи не зможе бути добрим батьком або матір'ю, чоловіком або дружиною, вірним другом, гідним громадянином своєї Батьківщини.
ГРА В СІМ'Ї Гра в сім'ї – важливий метод виховання. Частіше спілкуйтеся з своїми дітьми через різні види ігор. Серйозні і веселі, голосні і тихі, математичні і літературні, спортивні і музикальні – ігри задовільняють потребу дітей у творчості, розвивають їх допитливість, навчають бути чесними, стриманими, уважними, сміливими, підкорятись колективу, допомагати всім.
ЗНАЙТЕ СВОЮ ДИТИНУ Щоб правильно виховати дитину, треба дуже добре придивитись, до поведінки дітей, батьки не можуть розібратись в причинах того чи іншого вчинку сина чи дочки. Педагогічна спостережливість – постійна потреба зрозуміти дитину.
СІМ БАТЬКІВСЬКИХ ЗАПОВІДЕЙ 1. Не вважайте дитину своєю власністю - вона Божа. 2. Любіть її такою, якою вона є, навіть якщо вона не надто талановита, не в усьому досягає успіху... 3. Не очікуйте, що вона виросте сама такою, якою хочете ви, - допоможіть їй стати собою. 4. Запам’ятайте: найголовніший ваш обов’язок - розуміти й втішати. Ви – не суддя, не приклад для наслідування , а людина, на грудях якої можна виплакатись і у п’ять, і в п’ятдесят років. 5. Не переймайтесь, якщо не можете чогось зробити для сина чи дочки. Найгірше, якщо можете, але не робите. 6. Усвідомте: для дитини зроблено замало, якщо зроблено не все. 7. Не очікуйте на вічну вдячність: ви дали життя своїй дитині, вона віддячить вашим онукам.
https://vseosvita.ua/library/rol-batkiv-u-vihovanni-ditej-108400.html
Сможаник Г. В., вихователь
Пам’ятка «Вчимося економити воду та отримувати доходи»
Гудова Х. І., вихователь ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ ЧОМУ ВАРТО ПРИДІЛЯТИ УВАГУ:
Чунис М. В., інструктор з фізкультури ВІЛ/СНІД. Стосуються кожного!
Життя – це те, що людина більш за все намагається зберегти і менш за все береже. Життя – це багатство, дане кожному з нас батьками. І хочеться, щоб воно було довгим та щасливим. А це можливо тільки за умови міцного здоров’я. І, щоб бути здоровим потрібно його берегти. Щодня, щохвилини, особливо напередодні 1 грудня – Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом ми повинні пам’ятати, що життя – найцінніше , що є в людини. З того часу, як було відкрито новий вірус, епідемія ВІЛ/СНІДу охопила весь світ і забрала понад 20 млн., життів. Більше половини нових випадків зараження ВІЛ реєструється серед людей віком від 15 до 24 років. Щодня у світі інфікується понад 6 тисяч юнаків та дівчат. Що таке СНІД? СНІД це хвороба, яка ослаблює організм людини настільки, що він більше не може чинити опір хворобам. СНІД це хвороба, яка ослабляє організм людини настільки, що він більше не може чинити опір хворобам. С-СИНДРОМ "Синдром" означає сукупність різних симптомів і хвороб. І-ІМУННОГО Це захисна система нашого організму, яка захищає нас від хвороби. Що таке ВІЛ? В-ВІРУС Вірус – це мікроорганізм, якого не можна побачити очима, або під мікроскопом. Він часто ховається в людському тілі багато років, перш ніж заподіє хворобу. Навіть коли людина здорова, він (вона) може передавати вірус іншим. І-ІМУННОГО ДЕФІЦИТУ Вірус руйнує імунну систему організму. Через деякий час, організм не може захистити себе від хвороби. Л-ЛЮДІНИ Вірус живе лише в людині, а не в тваринах або комарах. ВІЛ-інфікована людина – це носій вірусу, здатний заражати здорову особу. Вірус передається: • при статевих стосунках з ВІЛ-інфікованою особою, коли через слизову оболонку статевих органів, прямої кишки чи ротової порожнини вірус проникає в організм статевого партнера; • через кров, насамперед через спільні шприци та голки при внутрішньовенному введенні наркотичних речовин, а також забруднений кров'ю, нестерильний медичний інструмент; • дитині від ВІЛ-інфікованої матері – інфікування відбувається під час вагітності, пологів чи годуванні грудним молоком. Збудник СНІДу найчастіше вражає: • ін'єкційних споживачів наркотичних речовин, що користуються спільними шприцами, голками, при фасуванні наркотику та введенні його ін'єкційним шляхом; Не виключена можливість ураження ВІЛ при порушенні правил гігієни при голінні, манікюрі, татуюванні та деяких інших косметичних процедурах, а також при медичних маніпуляціях, які супроводжуються пошкодженням цілісності шкіри чи слизових оболонок з використанням нестерильних інструментів. Правильна і своєчасна обробка косметичного приладдя та стерилізація медичного інструментарію (чи використання одноразового) забезпечують безпеку їх застосування. – через контакт з іншими рідинами тіла (сльози, піт, слина). – через кашель, чхання, торкання, обійми, загальні тарілки або чашки, сидіння поряд з інфікованим, загальний душ або купання з ними. – Через поцілунки. Через комарів, клопів або тварин. – Через дотик до тіла померлого від СНІДУ. Визначити інфекцію можна: – у відповідь на проникнення вірусу, в організмі людини через 1-3 місяці утворюються антитіла. Їх поява є свідченням ВІЛ-інфекції, а виявляються антитіла за допомогою дослідження крові. Обстеження на СНІД проводяться в кабінетах довіри, де за бажанням це можна зробити анонімно. – зразки донорської крові досліджуються комплексно на ВІЛ, віруси гепатитів В і С, сифіліс в діагностичних лабораторіях станцій переливання крові. – вагітні жінки дворазово обстежуються на ВІЛ за добровільною згодою в жіночих консультаціях при взятті на облік та оформленні на пологи. – в лабораторіях діагностики СНІДу обласних (міських) центрів профілактики СНІДу обстежують контингенти людей, що відносяться до груп ризику: це особи, що вживають наркотики ін'єкційним шляхом, ведуть безладні статеві стосунки або мають статеві контакти з ВІЛ-інфікованими чи хворими на СНІД. Перебіг хвороби Перші симптоми хвороби спостерігаються в середньому через 1,5-3 місяці після інфікування. Це так звана гостра стадія ВІЛ-інфекції, і вона спостерігається не у всіх інфікованих. Для гострої стадії характерна тривала лихоманка, схуднення, нічне пітніння, збільшення лімфатичних вузлів. Продовжується недуга 2-3 тижні, і людина нібито одужує, проте вірус залишається в організмі і може інфікувати інших. Хоча ефективних ліків від СНІДу ще немає, проте розроблено так звані антиретровірусні препарати, які впливають на рівень вірусу в крові, знижують його і цим значно подовжують життя ВІЛ-інфікованих, зменшують число смертей від цієї хвороби. Найкращим засобом запобігання зараження ВІЛ залишаються профілактичні засоби, дотримання та застосування яких дозволить виключити зі свого життя ризиковані миттєвості. Чи можна вберегти себе від СНІДу? На сьогодні ВІЛ-інфекція не має радикальних засобів лікування, тому головною зброєю в боротьбі з поширенням вірусу є попередження інфікування. У зв'язку з цим, необхідно: • приймати правильні щодо свого здоров'я рішення, намагатися протистояти таким факторам ризику, як потреба експериментувати, самоутверджуватись під тиском з боку однолітків та наркодільців; • уникати випадкових статевих контактів, бо чим більше сексуальних партнерів, тим вищим є ризик інфікування. Застосування презервативів значно знижує можливість інфікування партнера не тільки ВІЛ, але й збудниками венеричних захворювань, вірусних гепатитів.; • сексуальні стосунки з особами, що вживають наркотики, здебільшого неконтрольовані і вже тому небезпечні. • не застосовувати вже використані, брудні шприци та голки при введенні наркотиків.
Мельничук К. Б., практичний психолог ПРАВИЛА БЕЗПЕКИ ВЗИМКУ
Правила безпеки взимку
Запам’ятай! Граючись в сніжки: - не можна дуже міцно стискати сніг руками, поливати його водою: така сніжка може серйозно травмувати того, в кого вона влучить. Сніжка повинна бути злегка стулена; - недопустимо заліплювати в середину камінці, металеві предмети, крижинки тощо; - ніколи не цілься в голову – можна пошкодити очі.
Якщо в око влучили сніжкою Твої очі настільки дорогоцінні, що ти просто зобов’язаний їх берегти. Якщо ж сніжка все-таки вцілила: - не три око – туди можуть потрапити мікроби, бруд з рук, а це веде до запалення; - промий його чистою водою; - обов’язково звернись до лікаря, якщо навіть тобі здається, що загрози нема.
Переохолодження Переохолодження тіла небажане і дуже небезпечне. Та все ж до холоду людина пристосовується краще, ніж до спеки. Ще первісна людина навчилася шити одяг, будувати житло, користуватися вогнем. При необхідності людина має здатність вироблення тепла в своєму організмі. Коли ти змерз, з’являється відчуття холоду, «гусяча шкіра» і ти починаєш тремтіти. При цьому скорочуються м’язи і виділяється достатня кількість тепла, але не обов’язково «ловити дрижаки». Ти навіть в сильний мороз можеш легко нагрітися, коли почнеш виконувати якусь важку роботу, або хоча б фізичні вправи. Коли замерзаєш в степу, полі чи у лісі, ні в якому разі не присідай відпочити. Рухайся, інакше шкіра та слизові оболонки наберуть синюватого відтінку, артеріальний тиск знизиться, пульс уповільниться, зупиниться дихання, а через 30-40 секунд після цього наступить смерть. Від переохолодження людина може померти, якщо температура її тіла знизиться до 35 градусів.
Обмороження Якщо ти одягнений не по сезону, а погода холодна, волога та вітряна, може з’явитися обмороження. Виникає воно не лише при мінусовій температурі, а й при температурі +3…+7ºС. Можна обморозитись якщо: - тісне і мокре взуття; - мокрий одяг; - тривала нерухомість на холодному повітрі, в снігу, під холодним дощем; - під час хвороби та втрати крові. Частіше страждають пальці рук і ніг, вуха та ніс. При обмороженні спочатку відчувається холод, поколювання, печіння, потім оніміння. З’являється біла пляма, що спочатку синіє, а далі чорніє. Тоді потерпілий вже не відчуває болю. Якраз втрата чутливості і веде до того, що людина не помічає небезпечної дії низької температури. А в тканинах тим часом відбувається омертвіння. З’являється слабкість, сонливість, а інколи і втрата свідомості. Існує 4 ступеня ураження. Перший – найлегший, четвертий – найважчий, коли шкіра чорніє. На відміну від опіків, навіть при найлегшому ступені обмороження необхідно звертатися до лікаря.
Правила безпеки на льоду
Що робити, коли людина тоне, провалившись під лід? В період потепління та ожеледиці, а також в місцях, де прорубано чимало ополонок, по кризі ходити не слід. Є небезпека провалитися під лід. Якщо ти став свідком цього нещасного випадку, то: - ні в якому разі не біжи до потерпілого по кризі – ти теж можеш опинитися у льодяній купелі; - якщо можеш, кинь йому кінець мотузки або простягни палицю, весло, жердину; - допоможи дістатися берега. Коли ти не впевнений у своїх силах і не можеш зробити це сам – якомога швидше клич на допомогу дорослих. Мойко Л. М., вихователь-методист
Валеологічний порадник для батьків Здоров’я – це не тільки відсутність захворювань, травм, фізичних дефектів. Здоров’я – більш широке поняття, під яким розуміють стан повного фізичного, духовного та соціального благополуччя. Здоровим можна вважати лише того, хто здібний до трудової та творчої діяльності, до повноцінного виконання соціальних функцій, до розвитку духовних здібностей. Всім відомо, що основи здоров’я закладаються в період раннього та дошкільного дитинства, то ж збереження, формування та зміцнення здоров’я кожного малюка є пріоритетним завданням суспільства, родини та дошкільного навчального закладу. Для реалізації цього завдання особливо важливо сформувати ставлення до власного здоров’я і знання про нього, оздоровчі уподобання, інтереси, потреби та життєві звички. Феномен здоров’я був предметом дослідження багатьох учених і розглядався у кількох аспектах: філософському, медико-біологічному, соціально-педагогічному. Категорію «здоров’я» дослідники визначають як інтегративну якість повноцінного гармонійного людського буття в усіх його вимірах та аспектах. Ось що говорили про здоров’я з давніх-давен і по сьогоднішній день відомі люди планети: «Якщо людина слідкує за своїм здоров’ям, тоді важко знайти лікаря, який знав би краще, що корисно для її здоров’я, ніж вона сама» (Сократ) «Людина має знати, як допомогти собі самій у хворобі, зважаючи на те, що здоров’я – найбільше багатство людини». (Гіппократ) «Ретельно турбуйся про своє здоров’я» (Марк Туллій Цицерон) «Здоров’я передусім залежить від ваших звичок і харчування, а не від майстерності лікарів» (Джон Леббок) «Найперший обов’язок того, хто бажає бути здоровим, - очистити повітря навколо себе». (Ромен Ролан) «Від здоров’я до хвороби, від хвороби до здоров’я – саме цей рух, нехай і подумки» (Жиль Делез) «Ні перенасиченість, ні голод, ні будь-що інше не піде на користь. Якщо переступити міру природи» (Гіппократ) «Здорова людина – найдорогоцінніший витвір природи» (Томас Карлейль) «Всі здорові люди люблять життя» (Генріх Гейне) «Сильний дух рятує слабке тіло» (Гіппократ) ОТЖЕ, ШАНОВНІ БАТЬКИ ! Дошкільний вік ваших дітей – це важливий період для виховання й розвитку тих умінь і навичок, які слугуватимуть їх здоров’ю все життя. І не менш важливий період для закладання підвалин міцного здоров’я, здорової психіки, моральної стійкості, гармонійного розвитку, уміння і потреби саморозвитку. Дитині необхідні розумні правила і обмеження, які поступово з’являються в їхньому житті. Соціальне спілкування, їх розвиток неможливі без передачі їм батьківських знань. Саме батьки закладають основи життєвої компетентності своєї дитини, допомагають своїм чадам опановувати складну науку життя. Здоровий спосіб життя для дітей дошкільного віку визначається такими параметрами: - дотримання режиму дня; - належне оволодіння культурно-гігієнічними навичками; - раціональне харчування та культура споживання їжі; - дотримання рухового і повітряного режимів; - режим активної діяльності та відпочинку; - профілактичні заходи для збереження здоров’я; - духовний розвиток і гармонійні стосунки з довкіллям та із самим собою; - душевний комфорт і психологічна рівновага. Здоровий спосіб життя – це сформованість психологічної установки на збереження, зміцнення та примноження власного здоров’я та здоров’я оточуючих, активна діяльність індивіда в цьому напрямку. Здоровий спосіб життя – не просто сума засвоєних знань, а стиль життя, адекватна поведінка у різноманітних ситуація. Навчити дитину змалечку берегти своє здоров’я - завдання батьків. БАТЬКИ - ПРИКЛАД ДЛЯ ДІТЕЙ. 1. Будьте гарним прикладом для своїх дітей у ставленні до власного здоров’я. 2. Ведіть здоровий спосіб життя. 3. Займайтесь фізичною культурою, виконуйте вранці вправи ранкової гімнастики. Виробляйте сталу звичку та потребу в цьому. 4. Практикуйте вдома певну систему оздоровлення всіх членів родини, в тому числі й дитини. 5. Налагодіть у сім’ї активно-динамічний відпочинок. 6. Організовуйте сімейні прогулянки на природу, щоб змалечку привити дітям бережливе ставлення до навколишнього середовища. 7. Пам’ятайте, що здоровий спосіб життя – це правильно організована діяльність, сприятливі умови побуту, активний відпочинок і здоровий мікроклімат у родині. 8. Не паліть і не пийте спиртних напоїв у присутності дітей. Пам'ятайте! Діти схильні імітувати ваші дії в дитячому садку. 9. Формуйте у дітей світоглядно-оздоровчу поведінку на основі реалізації принципів: пізнай себе, створи себе і допоможи собі сам. 10. Впроваджуйте різноманітні форми роботи з валеологічного виховання, спрямовані на формування в дітей уявлень про правила безпечної поведінки під час ігор, про можливості людського організму, про користь рухової активності, здоровий спосіб життя. 11.Застосовуйте вдома різні профілактично-корекційні вправи з олівцями, скакалками та іншими підручними предметами. 12.Привчайте дітей щоденно піклуватися про своє здоров’я: - виконувати різні фізичні вправи; - правильно харчуватись; - загартовуватись; - спілкуватися з друзями; - дотримуватися особистої гігієни; - дотримуватися режиму дня; - знаходити час для розваг на свіжому повітрі, дивитися цікаві телепередачі, користуватися бібліотекою і т. д. ГІГІЄНА 1. Дотримуйтесь завжди правил гігієни та привчайте до цього дитину. 2. Не забувайте, що правила особистої гігієни пов’язані з усіма видами діяльності і відпочинку дітей. Особиста гігієна – це піклування про чистоту тіла, одягу, взуття. 3. Систематично контролюйте якість виконання культурно-гігієнічних завдань. 4. Виконання дітьми культурно-гігієнічних навичок супроводжуйте відповідною мотивацією. 5. Розвивайте у дітей вміння та навички догляду за тілом. 6. Привчайте дитину правильно чистити зуби. 7. Слідкуйте, щоб дитина мила руки перед прийманням їжі, після туалету, повернення з прогулянки, ігор із тваринами та завжди, коли руки брудні. 8. Привчайте дітей мити ноги не тільки перед нічним сном, але й перед денним, особливо влітку. 9. Регулярно зрізуйте нігті на руках і ногах, тримайте їх у чистоті. 10. Зачісуйте волосся дитині її власним гребінцем. Мийте волосся не рідше ніж раз на тиждень. 11. Одягайте дитину в одяг, який пропускає повітря і вологу. 12. Косметичні засоби, які ви використовуєте з гігієнічною або лікувальною метою, повинні відповідати віку дитини. ХАРЧУВАННЯ 1. Пам’ятайте, що раціональне харчування – одна з основних умов здоров’я людини, її довголіття, плідної праці. 2. Поєднуйте у їжі, в правильному співвідношенні речовини, які входять до складу тканин людського організму: білки, жири, вуглеводи, мінеральні солі, вітаміни, воду. 3. Дотримуйтесь режиму харчування. Зумійте переконати свою дитину споживати всі пропоновані їй страви, навіть ті, які вона не любить, але які для неї необхідні й корисні. 4. Не підгодовуйте дитину в проміжках навіть тоді, коли вона попросить їсти. Ласкаво поясніть, що їсти треба у відведений для цього час. 5. Давайте тільки ту кількість їжі, яку дитина з’їдає із задоволенням. 6. Утримуйтесь від розмов про те, що дитина мало або майже нічого не їсть, бо вони шкідливі. 7. Дотримуйтесь навичок гігієни харчування і виробляйте їх у дітей. 8. Пам’ятайте, що апетит частково залежить від сервірування столу, естетичного оформлення страв, уміння дитини користуватися виделкою, ложкою, володіння елементарними навичками культури споживання їжі. 9. Підкреслюйте необхідність добре пережовувати їжу, не вживати надто гарячої чи холодної страви, не відкушувати великих шматочків, жувати із закритим ротом. 10. Не забувайте, що найкориснішими є ті овочі і фрукти, які властиві нашому регіону, ростуть у наших садах. 11. Серйозним недоліком харчування є «прихований голод» – дефіцит йоду, який може привести до незворотних процесів в організмі дитини. Вживання в їжу йодованої солі – вихід з даної ситуації. 12. Їжу завжди тримайте закритою, особливо в літній період. 13. Не слід вживати в їжу продуктів глибокого замороження, незнайомих грибів, продуктів з великим вмістом солі, недостатньо прожарені або проварені м’ясо, рибу, сиру воду. ЕМОЦІЙНИЙ КОМФОРТ 1. Створюйте в сім’ї комфортне середовище для дитини. Любіть її. Не забувайте про тілесний контакт із нею. Знаходьте радість у спілкуванні з нею. 2. Дозвольте дитині бути собою, зі своїми вадами, вразливими місцями та чеснотами. Приймайте її такою, якою вона є. Підкреслюйте її сильні властивості. 3. Адекватно реагуйте на негативні емоційні вияви дитини. 4. Задовольняйте природну потребу дитини в емоційній безпеці. 5. Вчіть дитину дотримуватись порядку, пояснюючи його важливість для збереження позитивних емоцій. 6. Запобігайте виникненню депресивних станів. 7. Формуйте в дітей відчуття власної досконалості (усвідомлення образу «я», самооцінка, рівень домагань, особистісні очікування), потребу в постійному самовдосконаленні. 8. Наповніть свою душу й серце любов’ю до всіх і до всього. Передавайте це дітям. Більше всміхайтеся. Це запорука здорової сім’ї, особистого здоров’я – вашого й ваших дітей. 9. Не робіть за дитину те, що вона у змозі зробити сама. Вона може і надалі використовувати вас як прислугу. 10. Не читайте дитині нотацій і не кричіть на неї, інакше вона буде змушена захищатися, прикидатися глухою. 11. Змиріться з тим, що дитина любить експериментувати. Так вона пізнає світ. 12. Дитина вчиться на власному досвіді, тому не слід оберігати її від наслідків власних помилок. 13. Заохочуйте допитливість дитини. Якщо ви спробуєте спекатися її, коли вона ставить відверті запитання, дитина шукатиме відповіді на стороні. 14. Коли дитина з вами розмовляє, слухайте її уважно, із розумінням, не перебиваючи і не відвертаючись. Не дайте їй запідозрити, що вас мало цікавить те, що вона говорить. 15. Не ставте занадто багато запитань і не встановлюйте безліч правил для дитини: вона не звертатиме на вас уваги. 16. Нехай дитина дає волю своїм фантазіям. Жива уява – дарунок, властивий дитинству. Ніколи не придушуйте його! 17. Поява дитини в родині може викликати кризу в житті старшої дитини. Ставтеся до дітей однаково. Старша дитина повинна знати, що ви любите її ні трохи не менше, ніж інших дітей. 18. Гарний спосіб припинити сварку між дітьми – перемінити обстановку, відволікти їх. 19. Не порівнюйте дитину з іншими дітьми, любіть її такою, якою вона є. Якщо ви хочете розвинути в дитини певні якості, ставтеся до неї так, ніби вони вже є. 20. Кращий спосіб виховати відповідальність і впевненість у собі – надати дитині можливість самостійно приймати рішення. 21. Не поправляйте дитину в присутності сторонніх. Якщо ви скажете їй усе спокійно, віч-на-віч, вона зверне набагато більше уваги на ваше зауваження. 22. У стосунках із дитиною не покладайтеся на силу. Це озлобить її і привчить до того, що зважати слід лише на силу. 23. Знайдіть будь-яку галузь реальних успіхів, підкреслено виділяйте таку діяльність, у якій дитина успішна, може самореалізуватися, самостверджуватися, переживати успіх і пов’язані з ним позитивні емоції, знайти втрачену віру в себе. 24. Проаналізуйте разом із дитиною (у вільній ненав’язливій формі) можливі варіанти подолання тих, чи інших складних ситуацій повсякденного життя, які часто зустрічаються або можуть зустрітися дитині. 25. Виховуючи дитину, не забувайте про її темперамент та особливості психічних проявів у зв’язку з цим. ЗАГАРТУВАННЯ 1. Використовуйте природні засоби оздоровлення та загартовування. 2. Загартовуйтесь разом з дитиною. 3. Пам’ятайте, що загартовування впливає на загальний стан здоров’я та поведінку дітей, дає позитивний результат тоді, коли гартувальні процедури проводяться в певній послідовності, чітко дозовані й систематично повторюються. 4. Не забувайте, що систематичне загартовування допомагає організму боротись із захворюванням, особливо із застудними. 5. Домагайтеся розуміння дітьми настанови: усьому свій час. Привчайте дітей дотримуватись рухового й повітряного режимів, постійного часу сну та приймання їжі. 6. Забезпечуйте щоденне перебування дітей на повітрі, відповідність їхнього одягу погоднім умовам. 7. Здійснюйте загартовування сонячним промінням. Тривалість прийняття сонячних ванн від 3-4 хвилин до 15 хвилин. 8. Проводьте водні процедури (обливання ніг та тіла, вологе обтирання рукавичкою або рушником). 9. Не забувайте, що ходіння босоніж – це засіб загартовування організму та зміцнення здоров΄я. 10. До ходіння босоніж дитину треба привчати із раннього віку. Починати улітку за температури повітря, не нижчої від 24 градусів. 11. Поєднуйте ходіння босоніж зі щоденними ваннами для ніг, поступово знижуючи температуру води. 12. Пам’ятайте, що гарячий пісок і асфальт, гостре каміння та шлак, соснові шишки й голки діють на дитячий організм, як сильні подразники, а теплий пісок, м’яка трава – заспокійливо. Загренюк Г. Г., вихователь
Зупинимо насилля в сім’ї Відповідно до закону “Про попередження насильства в сім’ї” насильством в сім’їє будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного характеру одного члена сім'ї по відношенню до іншого, якщо ці дії порушують права і свободи члена родини як людини та громадянина, завдають йому моральної шкоди, шкоди його фізичному чи психічному здоров'ю. Також закон визначає чотири форми насильства: 1. фізичне, 2. психологічне, 3. сексуальне 4. економічне. Фізичне насильство - це 1. штовхання 2. ляпаси, стусани і удари 3. шпурляння предметів 4. погроза зброєю або поранення 5. перешкода при спробі вийти з будинку 6. коли зовні закривають в приміщенні 7. залишають в небезпечних місцях 8. коли він/вона відмовляється допомогти, а ви хворі, поранені або вагітні 9. перешкоджає при спробі звернутися за медичною допомогою 10. не дає заснути вночі 11. відмовляється купувати продукти харчування й інші, необхідні для родини товари 12. псує ваше майно 13. ображає дітей Психологічне насильство - це 1. погрози, знущання, образи та приниження 2. коли він/вона вас критикує 3. кричить і/або кривдить 4. ігнорує ваші почуття 5. піднімає на сміх ваші переконання 6. кривдить ваших родичів і друзів для того, щоб прогнати їх 7. забороняє виходити на роботу 8. відмовляється виходити з вами на люди 9. перешкоджає вам підтримувати відносини з родичами й друзями 10. не дає користуватися телефоном 11. принижує на публіці Сексуальне насильство - це 1. примушування до сексу - навіть коли ви одружені чи у відносинах 2. коли з вами поводяться як із сексуальним об'єктом 3. коли він/вона змушує роздягатися проти вашої волі 4. займається сексом з особливою жорстокістю 5. змушує вступати в статеві відносини після побоїв 6. проявляє виняткові ревнощі й звинувачує у любовних зв'язках з ким-небудь 7. змушує дивитися й/або повторювати порнографічні дії Економічне насильство - це 1. шантаж, погрози не давати гроші 2. змушувати щось робити за гроші - навіть коли ти не заробляєш або маєш фінансові труднощі 3. вимога детальних звітів, як і на що витрачаються гроші 4. прийняття грошових і фінансових рішень без вашого відома або згоди 5. пряма заборона працювати чи, навчатись або дії, спрямовані на те, щоб ви не змогли працювати або вчитися 6. витрачання грошей виключно на себе, відмова в наданні грошей на оплату рахунків, їжу, речі для дітей тощо 7. крадіжки грошей або матеріальних цінностей у партнера й експлуатація власності партнера заради власної вигоди Як відрізнити насильство в сім’ї від конфлікту Часом доволі непросто відрізнити насильство (передусім психологічне) від конфліктних ситуацій, спорів, що виникають у кожній сім’ї та не становлять загрози подальшому розвитку здорових стосунків. У такому випадку для визнання факту домашнього насильства слід звернутися до його ознак: 1. умисність (з наміром досягнення бажаного результату); 2. спричинення шкоди; 3. порушення прав і свобод людини; 4. значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов’язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство. Якщо в діях немає хоча б однієї з чотирьох наведених ознак, вони не є насильством. Наприклад, якщо немає порушення прав і свобод людини, це не насильство, а правомірне застосування сили. Конфлікт - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями. Конфлікт не містить вище перелічених ознак. Ескалація конфлікту може призвести до насильства, але не завжди призводить. Межу можна визначити так: якщо подружжя розв’язує конфлікти на засадах компетентності, тобто виходячи з того, хто краще розуміється на тому чи іншому питанні, про насильство не йдеться. Натомість ситуації, коли основним способом розв’язання спірних питань стає принцип «хто сильніший, той і має рацію», або коли головною метою є не так справжнє розв’язання проблеми, як доведення власної правоти за будь-яких умов і в будь-який спосіб, стають сприятливим підґрунтям для виникнення насильницьких стосунків. Отже, різниця у тому, що насильство є результатом свідомих дій кривдника, підкріплене агресією і бажанням завдати шкоди, а не прагненням розв’язати спір. Для того щоб визначити, чи маємо справу саме з цим видом насильства, потрібно знайти всі чотири ознаки цієї дії. Причини, чому жертва не може піти від свого кривдника: • немає альтернатив (або жертва впевнена, що немає) працевлаштування та джерел надходження фінансів, адже часто всі грошові надходження контролює чоловік; ця проблема особливо вагома для жінок із дітьми; • немає житла або іншого помешкання, куди жінка могла би переїхати разом із дітьми; • соціальні, культурні й сімейні цінності, які декларують шлюб як найвищу цінність і закликають до збереження сім’ї за всяку ціну; • люди, які переконують жінку (або підтримують її впевненість) у тому, що вона сама винна в насильстві й може зупинити його, якщо підкориться вимогам партнера; • синдром набутої безпорадності; • іммобілізація внаслідок психологічної та/або фізичної травми: травмовані особи часто не можуть мобілізувати власні ресурси, необхідні для припинення деструктивних шлюбних стосунків і початку нового життя для себе і своїх дітей, особливо в період одразу після травмування. Зрештою, жінка може просто боятися насильника, який погрожує, що вб’є її чи дітей, якщо вона піде. І такі побоювання небезпідставні. За статистикою дослідження, проведеного у США, жінки, які покинули своїх кривдників, на 75% більше ризикують бути вбитими, ніж ті, хто зберігає стосунки. Ось тільки цикл насильства постійно повторюється. Лишатися із кривдником також небезпечно. До того ж психологічних травм зазнають всі члени родини. Коли діти живуть у сім’ях, де чиниться насильство, у них порушується психіка, і не тільки тоді, коли кривдять їх особисто, а й тоді, коли знущаються з близьких їм людей (найчастіше це їхні матері). Для хлопців-підлітків спостереження за насильством у сім’ї - один із чинників підліткових правопорушень і криміналізації в зрілому віці. За підрахунками, 63% підлітків–правопорушників, засуджених за вбивство, скоїли вбивство тих, хто бив їхніх матерів. Імовірність того, що хлопчики, які стали свідками насильства щодо матерів, у зрілому віці битимуть своїх партнерок, в 11 разів вища порівняно з хлопчиками із сімей, де насильству немає місця; такі діти в 6 разів частіше намагаються вчинити самогубство. Імовірність, що такі діти вживатимуть наркотики і алкоголь або скоять зґвалтування, підвищується на 50%. Насильство щодо їх матерів - одна з причин втечі підлітків із сімей. Наслідки насильства для кривдника: • Психологічна деградація. Психічні хвороби. Божевілля. Самотність. • В Україні зросла кількість самосудів – розправ жінок над своїми сімейними тиранами. • Намагаючись захистити матір від нападу батька насильника, підлітки можуть його вбити чи покалічити. Як наслідок, багато цих дітей перебувають у виховно-трудових колоніях для неповнолітніх. Наслідки насильства для жертви: • відчуття відсутності допомоги; • невпевненість; • безнадійність або безсилля; • відчуття провини; • відчуття придушення волі; • відсутність самоповаги; • травми та втрата працездатності; • настирливі спогади; • напади страхів, депресія; • фобії, смуток; • роздуми про самогубство; • самозвинувачення; • втрата довіри; • сумніви щодо віри в щось; • наркотична/алкогольна залежність; • жага помсти та інші. Що робити у випадку насильства в сім’ї Складіть заздалегідь план дій: що робити, куди піти у разі небезпеки. Якщо необхідно піти з дому – підготуйтеся: зберіть найнеобхідніші речі, ліки, одяг, ключі, особисті документи та документи, що підтверджують право власності на житло, автомобіль тощо. У випадку, якщо з вами будуть діти, також підготуйте все необхідне. Визначте не одне, а декілька місць, де ви могли б сховатися, якщо підете з дому. Пам’ятайте адреси, номери телефонів людей, яким ви можете довіритися у випадку загрози вчинення насильства, або організацій, до яких маєте намір звернутися. Заздалегідь продумайте можливі вирішення важливих юридичних питань. Якщо ви зважилися піти та розірвати сімейні стосунки, то паралельно виникнуть питання про розподіл спільного майна, встановлення місця проживання дітей та виплати аліментів. Юристи соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді чи громадських організацій можуть надати вам безоплатну консультацію, якою варто скористатися. Також подумайте про те, як уберегти дітей від повторення ситуації насильства – домовтеся і підготуйте необхідні документи до керівника дитячої установи або навчального закладу про те, що дітьми опікуєтеся тільки ви, і ніхто інший не має права забирати їх. Обов’язково подайте письмову заяву на ім’я директора з проханням віддавати дитину винятково вам. Якщо вам чи дітям кривдник завдав тілесних ушкоджень, обов’язково повідомте в поліцію та зверніться до медичної установи. Медичні висновки про отримані тілесні ушкодження можуть бути вагомим доказом того, що сталося. Якщо не можете визначитися щодо подальшого життя або вам важко прийняти рішення, розірвати цикли насильства – скористайтеся безоплатними психологічними консультаціями соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та неурядових організацій.
Куди звертатися по допомогу у випадку проявів насильства Якщо член сім’ї вчиняє насильство, по допомогу можна звернутися: 1. до поліції за номером 102 або до дільничного інспектора за місцем проживання; 2. до відділу сімейної та гендерної політики Департаменту соціального захисту; 3. до Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді; 4. до Служби у справах дітей; 5. до місцевого Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги; 6. до представника Управління забезпечення прав людини Національної поліції; 7. до медичних закладів системи охорони здоров’я; 8. до громадських організацій, які надають допомогу постраждалим від насильства. Підготувала пр.психолог Мельничук К.Б.
Батькам про значення розвитку дрібної моторики рук Рівень розвитку дрібної моторики – один з показників готовності дитини до шкільного навчання, адже рівень розвитку мовлення прямо залежить від ступеню сформованості тонких рухів пальців рук. Зазвичай, якщо рухи пальців розвинені відповідно до віку, то й мовленнєвий розвиток – у межах вікової норми. Якщо ж розвиток рухів пальців відстає, то затримується і розвиток моторної сторони мовлення, хоча загальна моторика при цьому може відповідати нормі. На жаль, не всі батьки знають про таку взаємозалежність, а тому часто втрачають можливість вчасно допомогти дитині уникнути проблем у мовленнєвому розвитку. Багато батьків розуміють необхідність розвитку малюка від народження і з великим інтересом займаються з дітьми. Але щоб заняття були ефективними, а малюк отримував від них задоволення, вони завжди мають бути цікавими, веселими і обов'язково відповідати віку малюка. Кожному з нас доводилося зустрічати дітей чотирьох – п'яти років, які тримають ложку в кулаці, не вміють правильно тримати пензлик чи олівець, користуватися ножицями, іноді не можуть застебнути ґудзики, зашнурувати черевики, зав'язати шарф тощо Не секрет, що деяким батькам простіше посадити дитину перед телевізором або за комп'ютер, включивши повнометражний мультфільм або поставивши гру на годинку, щоб дитина не відволікала від розмов по телефону з подругою або інших дорослих справ. Лише деякі батьки визнають той факт, що їм важко спокійно чекати, поки їхня дитина самостійно зашнурує черевики, застебне всі маленькі ґудзики на сорочці, доїсть кашу тощо. Тому вони купують замість черевиків зі шнурками черевики на липучках, замість сорочки – светр на блискавці, самі годують дитину, щоб звільнити час для інших справ. Мало хто з батьків замислюється над тим, що така економія часу позбавляє їхню дитину змоги розвивати рухи пальців рук, а отже, і поліпшувати якість мовлення. Вплив дрібної моторики на здатність дитини вчитися Результати досліджень учених, практичний досвід дефектологів, логопедів свідчать, що останнім часом у дітей помітно знизився рівень розвитку тонких рухів пальців рук і, на жаль, зросла кількість дітей із затримкою мовленнєвого та психічного розвитку. Фахівці встановили, що у більшості дітей із загальним недорозвиненням мовлення пальчики малорухливі, їхні рухи неточні, неузгоджені, нескоординовані. Таким дітям складно переключитися з виконання одного руху на інший. На жаль, про проблеми з координацією рухів і дрібного моторикою у дитини батьки дізнаються лише у період підготовки дитини до школи або вже у шкільному віці, коли дитина під час навчання починає відставати від однолітків, не встигає за програмою. При цьому навантаження на дитину значно зростає, адже, крім засвоєння нової інформації, ще доводиться вчитися утримувати ручку в неслухняних пальцях. Але такі проблеми можна попередити, якщо вчасно виявити відставання у розвитку координації рухів і дрібної моторики у дитини. При правильно спланований корекційній роботі можна виправити ситуацію ще у дошкільному віці. Варто пам'ятати, що мовленнєві області у корі великих півкуль головного мозку формуються під впливом збільшення імпульсів, які інтенсивно йдуть від пальців рук. Дрібна моторика безпосередньо пов'язана з мовленням і позначається не лише на його розвитку, а й сприяє запобіганню та усуненню можливих мовленнєвих порушень. На думку вчених, є всі підстави розглядати кисть руки як орган мовлення. Значення раннього віку для розвитку майбутньої особистості. Руки – інструмент тонкий, і «настроюються» вони протягом тривалого часу. Тому починати роботу з розвитку рухів рук малюка потрібно від народження. Адже дитина і у віці немовляти, і особливо у ранньому віці, має величезний потенціал для формування майбутньої особистості, зокрема її інтелектуального розвитку. Саме у ранньому віці малюк може багато здобуги, але і багато втратити. Слід зауважити, що втрати цього періоду з віком компенсуються важче, а здобутки залишаються на все життя. Не варто забувати, що саме у перші три роки життя мозок розвивається найінтенсивніше: до семи місяців мозок дитини збільшується вдвічі, до півтора року – втричі, а до трьох років становить уже 3/4 маси мозку дорослої людини. Вправи на розвиток дрібної моторики. Фахівці рекомендують починати роботу з розвитку моторики рук малюка вже з двохмісячного віку, виконуючи під музику Моцарта чи звуки маминої колискової такі вправи: злегка потягувати кожен пальчик малюка, наче хочете його витягнути – рухи мають бути дуже легкими і ніжними; виконувати кругові рухи кожним пальчиком окремо,спочатку в один, а потім в інший бік; описувати своїм пальцем коло по долоньці малюка; описувати коло по долоньці малюка за допомогою легкого пощипування або «поколювання» своїм пальцем; ніжно плескати долонькою об долоньку, намагаючись їх розкрити. Пам'ятайте! Краще виконати вправу десять разів по одному разу, ніж повторити десять разів поспіль! Гудова Х. І., вихователь
Що робити, якщо ви стали свідком насильства? Обов’язково відреагувати! ✅ 1. Не намагайтеся з'ясувати «причини» асильницької поведінки з боку кривдника. Не розпитуйте деталей, в жодному разі не кажіть: «Що ти зробила, щоб він/ вона так з тобою поводився/ лась?» чи «Чому ти з цим миришся?». ✅ 2. Поговоріть віч-на-віч, запитайте, чи все в порядку і чи потрібна допомога. Людина має розуміти, що їй є де шукати підтримку.
✅ 3. Дайте номери телефону національних «гарячих ліній» із запобігання домашньому насильству (1547; 116-123; 0-800-50-03-35). ✅ 4. Поясніть, чим і як саме ви можете допомогти. Звернутися до поліції, до лікаря, знайти прихисток, сконтактувати з мобільними бригадами соціально-психологічної допомоги, прихистити дітей тощо. ✅ 5. Спробуйте придумати кодове слово чи сигнал на випадок негативного розвитку подій. Наприклад, якими фразами ви маєте обмінятися під час телефонного дзвінка у критичній ситуації насильства, аби просити допомоги. ✅ 6. Просто вислухайте та підтримайте, не звинувачуючи. Це також важливо! Якщо насильство відбувається просто на ваших очах і ви бачите загрозу безпеці, життю чи здоров’ю, викличте поліцію (102). За необхідності — і карету швидкої допомоги (103). Якщо маєте контакт із постраждалою, порадьте звернутися до мобільних бригад соціально-психологічної допомоги та/або зателефонувати на номер національної гарячої лінії із запобігання домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації: 0-800-500-335 або 116-123 (з мобільного). Обов’язково поширюйте цей чеклист, аби якомога більше людей знали, як допомогти постраждалій від насильства! Не можна бути бездіяльними! Пам’ятка для батьків, діти яких відвідують ЗДО № 13 Домашній театр для малят вдома
Театральне мистецтво зрозуміле і доступне дітям, тому що в його основі закладена гра. Театр впливає на глядача художнім словом, дійством, кольором, музикою тощо. Важливо вже з дошкільних років розвивати у дітей інтерес до театру, бажання відвідувати його, брати участь в театральних іграх, нескладних виставах. Потреба дітей в грі проявляється дуже рано. Вже в 2-3 роки малюки залюбки зображують клишоногого ведмедика, зайчика-побігайчика, хитру лисичку. Вони легко, із задоволенням перевтілюються з одного образа в інший. Їхні дії однопланові, наслідувального, імітаційного характеру, але при цьому емоційно насичені. Маленькі діти – вдячні глядачі, якщо з ними вміють розмовляти зі сцени, враховуючи особливості їхнього розвитку. Головне, щоб батьки розуміли, куди і з якою метою можна повести дитину. В справжній театр, наприклад, дво - трирічних малят вести зарано. Репертуар дитячих вистав, як правило, не розрахований на цей вік. Тому пропонуємо створити театр вдома. Для дітей раннього віку (до 3-х років) можна розпочати з найпростішого, наприклад, дійства з іграшками, до яких залучаються і малята. Нові іграшки (ляльки, песики, ведмедики тощо) і без зусиль дорослого спочатку викликають у дитини захоплення, інтерес, подив. З часом новизна сприйняття зникає, з'являються інші враження, які стають більш вагомішими. І позабуті іграшки нудьгують десь по кутках. Чим зарадити, щоб вони надовго увійшли в життя малюка і стали його улюбленцями? Вже змалку залучайте дітей до театрально-ігрової діяльності. Станьте режисером і створіть театр вдома. Для дошкільнят – це розігрування елементарних життєвих ситуацій з іграшками, інсценізація знайомих літературних творів: пісеньок, віршів, казок, оповідань. Радимо вже при знайомстві дитини з новою іграшкою придумати нескладний сюжет: песик заблукав і шукає собі справжнього друга; лялька – маленька донечка, яка потребує догляду і любові; ведмедик об'ївся меду, йому необхідна допомога сімейного лікаря. Обіграти можна будь-яку дитячу іграшку, від простих дій з нею поступово перейти до маленьких нескладних сюжетів. І в подальшому ці сюжетні лінії розвивати, спираючись на життєвий досвід. Дорослий теж включається в гру і бере на себе певні ролі, показує зразок як можна діяти в тій чи іншій ситуації, по ходу гри імпровізує, говорить замість конкретної іграшки, стимулює дитину, щоб вона мислила, діяла, відповідала. Це так звані ігри-імпровізації. Якщо у дитини є своя улюблена іграшка, зробіть з неї головного героя домашнього дитячого театру, з яким кожного дня відбуваються чудернацькі пригоди. Поступово розширюйте коло спілкування, включаючи в гру інші іграшки. Улюблена іграшка допоможе вирішувати і деякі дитячі проблеми: малюк погано їсть і улюблена іграшка може позмагатися з ним, хто швидше все з'їсть; малюк капризує і не хоче чистити зуби, іграшка йому продемонструє як це правильно робити; маленька дівчинка плаче при розчісуванні волосся, а лялька її заспокоїть і покаже, які гарні зачіски можна зробити. За допомогою обраного головного героя можна говорити про все на світі. Якщо він чомусь помиляється, робить щось неправильно, то його виправляють і вчать самі малята. Ці нескладні імпровізації приносять їм справжнє задоволення. Вони і не помічають, що улюблений персонаж говорить голосом тата або матусі. Поступово дітей вже не задовольняє роль глядача, вони самі підказують сюжет, охоче включаються в події, що розігруються з іграшками, розмовляють з персонажами історій як з рівними, здатні виражати власні почуття мімікою, жестами, рухами, інтонацією. Коли дії дитини з іграшками стають більш складними, підпорядковуються заздалегідь продуманому задуму, вже можна звернутися до текстів забавлянок, утішок, пісень, віршів, нескладних і знайомих казок («Ріпка», «Дід та баба», «Рукавичка») та спробувати їх розігрувати як із наочністю так і без неї. Якщо текст досить об'ємний, спочатку бажано запропонувати малюку відтворити окремі епізоди твору, а потім вже повністю весь сюжет. Різноманітні театралізовані дійства на основі казок приваблюють дітей, тому що доступні і відповідають їхнім інтересам. Вони сприяють формуванню ініціативності, самостійності, відповідальності, умінню розрізняти добро і зло, розвивають мовлення, міміку, жести, навички культури спілкування, дають можливість змалечку долучитися до чарівного світу театрального мистецтва. Звичайно, це ще не справжній театр. В дитячому садку такі ігри-імпровізації з іграшками називають «театром іграшки», тому що тут присутні його елементи: виконання ролей, виявлення деяких рис характеру персонажів, спроби передати їх тощо. Головне – включити дитину в імпровізований діалог, розгорнути з героями-іграшками спільні дії. Таким чином в театралізованій діяльності малюк без дидактичного натиску навчається певним ігровим прийомам, активізуються його уява, фантазія, проявляються елементи творчості. Залучаючи малят до драматизації казок та інших літературних творів за допомогою іграшки, спочатку разом підберіть такі, які відповідають обраному сюжету. Важливо, щоб при його відтворенні персонажі розмовляли, виконували певні дії відповідно до тексту. Для розігрування літературних творів можна використовувати не тільки звичайні іграшки, а й настільний іграшковий театр. В продажу є готові комплекти площинного настільного театру за сюжетами різних казок. Такий комплект – це своєрідна модель, за допомогою якої дитина може програвати не тільки фрагменти, а й всю казку, промовляючи слова кожного персонажа і діючи за кожного з них. Дошкільники добре сприймають діалогічне мовлення, взаємодію між персонажами, тому від розігрування різних текстів із наочністю поступово можна переходити до виконання ними ролей в спільній з дорослим театралізованій діяльності: під час ігор-імітацій, драматизацій казок, інсценуванні та читанні за ролями віршів, написаних у діалогічній формі. По можливості збільшуйте кількість дійових осіб, залучайте членів сім'ї, однолітків, сусідських дітлахів. Чим старші діти, тим більше треба звертати їхню увагу на осмислення змісту художнього твору, особливості характерів та поведінки різних персонажів, які діють, рухаються, говорять по-своєму, по-різному. Корисно разом пофантазувати про кожного героя, придумати маленькі розповіді. Це розширить дитячі уявлення про ігрові образи. Важливо спонукати дошкільнят до творчої самостійності, можна запропонувати показати, наприклад, як завзято працює півник і в той же час як танцюють та співають легковажні мишенята (казка «Півник і двоє мишенят»). Старші дошкільники вже здатні передавати настрій, душевний стан героїв. Вчіть дітей змалку оволодівати засобами емоційної виразності, тобто виражати почуття мімікою, жестами, інтонацією, словами, емоціями. Вправляйте їх в цьому. Наприклад, можна запропонувати малюку показати як радіють дід та баба, коли курочка знесла яєчко і як сумують, коли воно розбилося; заспівати пісеньки Колобка (впевнено і зухвало, здивовано, радісно, сумно) або Кози-дерези («страшним» голосом ). Все це допомагає дитині «увійти в образ». Таке поступове включення дошкільника в театрально-ігрову діяльність дає позитивні результати. В шість років він вже може бути не тільки її учасником і виконавцем певних ролей, а й «режисером», який розробляє власні сценарії і самостійно показує виставу «театру іграшок» або лялькового. Може бути ініціатором і організатором ігор-драматизацій серед однолітків за сюжетами знайомих художніх творів, може передавати характерні особливості певного сценічного образу і, головне, реалізувати потреби в самовираженні, спілкуванні, виявленні особистісного ставлення до свого героя. Організація елементарної театралізованої діяльності дітей вдома і в дошкільному закладі сприяє формуванню у них зацікавленості до театру як виду мистецтва, певних уявлень про театр, театральну термінологію, естетичного сприймання театральних вистав.
Муж О. Б., вихователь
ТВІЙ БАТЬКІВСЬКИЙ ОБОВ’ЯЗОК Батьківські пра́ва та обо́в'язки — права і обов'язки, покладені законодавством на батьків щодо виховання і утримання дітей. Батьківські права та обов'язки визнаються за особами, відносно яких наявні безспірні відомості, що вони є батьком або матір'ю даних дітей. Сімейне право встановлює принцип рівності прав та обов'язків як батька, так і матері, передбачає здійснення батьківських прав та обов'язків відповідно до інтересів дітей. Найважливішим обов'язком батьків є виховання дітей в дусі відданості Батьківщині, чесного ставлення до громадського обов'язку та додержання правил співжиття. Батьки повинні піклуватися про фізичний розвиток дітей, їхнє навчання та підготовку до суспільно корисної праці. На батьків покладається також обов'язок здійснювати нагляд за поведінкоюдітей. Батьки мають право особисто виховувати дітей або передавати їх на виховання та навчання до спеціальні навчальні установи або особі. На батьків покладається захист прав і представництво інтересів неповнолітніх дітей в судіта інших державних і громадських установах. Батьки за законом зобов'язані утримувати своїх дітей. Після смертідорослих, діти мають право на спадкування їхнього майна, а непрацездатні такому на пенсію. В разі неправомірного здійснення батьківських прав та обов'язків, жорстокого поводження з дітьми, залишення їх без нагляду суд може позбавити окремих осіб батьківських прав і притягти їх до кримінальної відповідальності. Батьківські права та обов'язки поширюються і на осіб, які у встановленому законом порядку усиновили або удочерили дітей. Взаємні права та обов'язки батьків та дітей Батьки і діти зобов'язані надавати взаємну матеріальну допомогу та моральну підтримку один одному. Батьки мають право і обов'язок виховувати своїх дітей та піклуватися про їх здоров'я, надавати їм освіту та готувати їх до праці. Батьки спільно виховують дітей. Якщо один з батьків проживає окремо від сім'ї, він зобов'язаний брати участь у вихованні дітей і має право спілкуватися з ними. Батьки мають право вимагати повернення дітей від будь-якої особи, що удержує їх у себе не на підставі закону чи судового рішення. За життя батьків діти не мають права на їх майно, так само, як батьки не мають право на майно дітей. Якщо у неповнолітніх є майно, батьки управляють ним як опікуни чи піклувальники з додержанням правил, встановлених для опіки та піклування. Батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних дітей, які потребують матеріальної допомоги. При ухиленні батьків від цього обов'язку кошти на утримання дітей (аліменти) стягуються з них в судовому порядку в розмірі: на одну дитину – чверть, на двох – третину, на трьох і більше – половину заробітку (доходу) батьків, але не менше 1/2 прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на кожну дитину, а з осіб, які працюють за контрактом в іноземних державах,- не менше двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на кожну дитину. Стягнення аліментів за виконавчим листом за минулий час може бути проведено не більш як за трирічний строк, що передував пред'явленню виконавчого листа до стягнення. Утримання непрацездатних батьків, які потребують допомоги, є обов'язком їх повнолітніх дітей. Якщо вони не виконують цей обов'язок добровільно, їм можуть бути призначені аліменти. Діти можуть бути звільнені від обов’язків щодо утримання своїх батьків, якщо судом буде встановлено, що у свій час батьки ухилялися від виконання батьківських обов'язків. Сімейний Кодекс України
Мельничук К. Б., практичний психолог Сварки. Шляхи подолання
Дитинство – це тренувальний майданчик, де діти вчаться контактувати з навколишнім світом. Це щоденний соціальний досвід, за допомогою якого вони розвивають і зміцнюють свої навички соціального спілкування. Допомогти їм правильно керувати собою в конфліктних ситуаціях, повідомляти про свої потреби й бажання та ефективно вирішувати суперечки – складне завдання, що потребує від батьків чіткого розуміння та практичних стратегій. Що таке конфлікт?
У тих, хто може вирішити конфлікт мирним шляхом, більше шансів на те, що їхні однолітки приймуть їх, у той час як дітей, які роблять неправильний вибір своєї поведінкової реакції в конфліктній ситуації, швидше за все, однолітки відкинуть.
Що ви можете зробити?
Моделюйте позитивне вирішення конфлікту. Те, як дорослі вирішують власні конфлікти, має великий вплив на дітей. Батьки, які під час суперечки підвищують голос один на одного, погрожують, ображають, жорстокі або агресивні, неусвідомлено дають дитині зрозуміти, що така поведінка є прийнятним способом урегулювання ситуації. Моделювання позитивного вирішення конфліктів, а саме співчуття та співпереживання, творчого вирішення проблем і контролю емоцій, дає дітям позитивний приклад.
Створюйте безпечне середовище для підтримки дитини. Коли діти потрапляють у біду, батькам доводиться нелегко, тому важливо контролювати власні емоції. Зберігайте спокій і вислухайте дитину з розумінням, співчуттям і підтримкою, сповненою любові. Допоможіть дітям відчувати себе комфортно й безпечно, дозвольте їм висловлюватися відкрито й чесно, не побоюючись негативної або емоційної реакції.
Ідеї про надання допомоги дитині в конфлікті Використовуйте ефективне спілкування. Неупереджена розмова з дитиною, активне вислуховування допомагають їй заспокоїтися, розібратись у своїх почуттях, з'ясувати, у чому проблема, і знайти її рішення. Опрацьовуйте емоції й почуття дітей. Обговорюйте та аналізуйте з дітьми їхні емоції й почуття – вони гніваються, сумують, розчаровані, схвильовані, переживають почуття ніяковості чи страху? Навчіть їх заспокоюватись і звільнятись від стримуваних емоцій. Це може бути що завгодно – від глибокого дихання та релаксації до фізичної діяльності, писання чи малювання. З’ясуйте, чого вони хочуть. Розмова з дитиною допомагає їй заспокоїтись і почати розуміти свої власні мотиви – що вона дійсно хоче або чого потребує, чого хоче інша дитина і що вона, у свою чергу, відчуває.
Практичні поради батькам Бути добрим - важко конфліктувати з доброю людиною. Уникати образливих фраз – це може тільки погіршити ситуацію. Розмовляти з опонентом про проблему відверто й чесно – так точка зору кожного буде почута. Уважно прислухатись до інших і повторювати те, що вони сказали, – це дає можливість почути співрозмовника й виправити непорозуміння. Використовувати займенник «я», де це можливо, – у ході обговорення за допомогою «я» забирається підтекст провини. Наприклад: «Я відчуваю себе засмученим, коли ти не граєш зі мною» замість: «Ти мене уникаєш і ніколи не граєш зі мною». Шукайте незалежне рішення проблеми. Будемо сподіватися, що на цій стадії діти вже визначили, у чому проблема, і взялись її вирішувати. Після кількох тренувань з батьками вони навчаться робити це самостійно. Під час пошуку рішення використовуй «мозковий штурм» – напиши розгорнутий список ідей, як вирішити конфлікт, у тій послідовності, в якій вони спадають на думку. Будь готовим до компромісу, щоб дійти до взаємовигідного рішення. Погоджуйся з вирішенням проблеми й дотримуйся його. Думай про можливі наслідки своїх рішень.
Мельничук К. Б., практичний психолог
Рекомендації для батьків: Ось кілька важливих кроків, щоб захистити себе і інших від зараження респіраторними вірусами: 1. Тримати дітей вдома, якщо вони захворіли (це стосується лише легких форм захворювання, при погіршенні стану обов’язково зверніться до свого сімейного лікаря). Чому це важливо? Дітям потрібен відпочинок, щоб одужати. Без достатнього відпочинку вашій дитині може знадобитися більше часу, щоб відчути себе краще. Людям з ослабленою імунною системою часто потрібно ще більше часу, щоб відновитися. 2. Тримати хворих і здорових дітей окремо. Уникати контакту із особами з проявами респіраторного захворювання, тримайтеся на відстані не менше 1-2 м від хворих людей. Шукати альтернативні способи участі дітей в зборах, наприклад дивитися їх по телевізору або в Інтернеті, щоб вони могли уникнути особистого контакту. Це особливо важливо для дітей з високим ризиком ускладнень грипу. Чому це важливо? Краплі, що містять вірус грипу, можуть переміщатися не менше ніж на 1-2 м, тому залишаючись на такій відстані від хворих людей, можна знизити ймовірність того, що ваша дитина захворіє. 3. Навчіть своїх дітей завжди прикривати рот під час кашлю і чхання. Переконайтеся, що ваші діти прикривають ніс і рот серветкою, коли вони кашляють або чхають. Попросіть їх викинути використану серветку і негайно вимити руки. Чому це важливо? Прикривання носа і рота під час кашлю і чхання серветкою допомагає запобігти поширенню вірусу грипу через повітря і на ваших руках. 4. Навчіть дітей правильно мити руки. Переконайтеся, що ваші діти ретельно і часто миють руки з милом і водою. Якщо мило і вода недоступні, дайте їм дезінфікуючий засіб для рук з вмістом спирту не менше 60% для очищення рук. Навчіть їх, як важливо мити руки, перш ніж торкатися очей носа або рота. Чому це важливо? Миття рук знижує кількість респіраторних вірусів, які можуть поширюватися, коли ви торкаєтеся рук інших людей або торкаєтеся поверхонь і предметів, таких як столи і дверні ручки. 5. Очищуйте поверхні та предмети, до яких часто торкаєтеся. Очищуйте поверхні та предмети, до яких часто торкаються, такі як іграшки, столи, дверні ручки, поручні, клавіатури комп'ютера, телефони і іграшки. Чи видаляє мило і вода при очищенні респіраторні віруси, включаючи SARS-CoV-2? Так, застосування мила і води дозволяє ефективно очистити поверхні. Ви також можете використовувати спиртовмісні та хлорвмісні дезінфікуючі засоби. Завжди дотримуйтесь інструкцій з використання дезінфікуючих засобів, на етикетці продукту. Чому це важливо? Точний термін виживання вірусу SARS-CoV-2 на сьогодні не відомий, проте очищення поверхонь і об'єктів, до яких часто торкаються, знижує кількість вірусів, які можуть поширюватися під час дотику до зараженої поверхні, а потім до ваших очей, носа або рота. 6. Бути готовим і поінформованим. Будьте в курсі епідемічної ситуації із респіраторних захворювань, використовуючи офіційні джерела: -офіційний сайт ВООЗhttps://www.who.int/emergencies/diseases/novelcoronavirus-201Q. - офіційний сайт ДУ «Центр громадського здоров’я МОЗ України» https://phc.org.ua/ Будьте в курсі політики відвідуваності навчального закладу. Знайте політику вашого роботодавця щодо відпустки через хворобу. Чому це важливо?
Знання запобіжних заходів і способів отримання достовірної інформації допоможе вам скласти план захисту себе, своїх дітей та інших осіб. Луцик М. В., сестра медична старша «Розвиток зв'язного мовлення дітей вдома»
Великої уваги набуває зв’язне мовлення серед навичок, необхідних дошкільнятам для подальшого розвитку дитини і отримання ними знань у навчанні в школі. Оскільки мова є засобом спілкування, формування думки і взаємодії з оточуючими. Вміння і навички зв'язного мовлення не розвиваються спонтанно, без спеціального навчання дитина не досягне того рівня розвитку зв'язного мовлення, який необхідний для повноцінного навчання в школі. Роботи, що проводиться в дитячому садку або на підготовчих до школи заняттях для повноцінного розвитку зв'язного мовлення недостатньо, обов'язково зусилля педагогів дошкільних установ повинні підкріплюватися домашніми заняттями. Однак у сучасних умовах, при напруженому ритмі життя, в сім'ї мовному розвитку дитини приділяється катастрофічно мало уваги. Спілкування дитини з батьками найчастіше відбувається у форматі "питання - відповідь". Якщо дитина розповідає щось батькам, дорослі, що цілком природно, звертають увагу в першу чергу на зміст промови, ніж на оформлення - зв'язність, словниковий запас, граматичні помилки. В результаті до моменту надходження в школу самостійна зв'язна мова дітей виявляється недостатньо сформованою, вони не вміють зв'язно і послідовно викладати зміст своїх думок, правильно сформулювати запитання, дати розгорнуту відповідь. Як можуть батьки допомогти дитині оволодіти вміннями і навичками зв'язного мовлення? Використовувати можна все, що бачить дитина навколо себе. Це і вдома, і на прогулянці, і в дитячому садку. Дуже важливо спрямовувати увагу дитини не тільки на предмети, але і на їх деталі. Необхідно розглядаючи предмет, задавати дитині питання: "Якого кольору? З чого зроблений предмет? Якої величини?" Слідкуйте за тим, щоб дитина відповідала повним реченням. Також дитина вчиться порівнювати, узагальнювати, розуміти значення слів "ширина", "висота", "довжина", "високий", "низький". Можна використовувати привабливі для дитини іграшки. Наприклад, запропонувати для порівняння дві ляльки і дві машини. Спочатку дитині необхідно уважно вивчити, розглянути предмети, а потім розповісти, чим вони відрізняються і чим схожі один від одного. Для деяких дітей простіше дається опис відмінностей, ніж подібні ознаки. Таким чином, називаючи різні ознаки предметів, ви спонукаєте розвиток зв'язного мовлення у дітей.
Бойко О. Б., вихователь
Вікові характеристики мовленнєвого розвитку Перший рік життя. 1-2 міс. Дитина починає спілкування з дорослим. Малюк намагається спілкуватися за допомогою міміки та активних рухів. Посміхається при спілкуванні з дорослим. Виникає “комплекс пожвавлення”. З 3-4 міс. повертається на голос дорослого. З 3-6 міс. з’являється гуління, яке відрізняється від початкового різноманітністю звуків. Подовжуються ланцюжки звуків та з’являються сполучення губних звуків з голосними (па, ба.). Відбувається перехід до наступного етапу – лепету, який є дуже важливим в розвитку малюка. В період лепету (6-8 міс.) окремі артикуляції поєднуються в певній послідовності. Відбувається повторне промовляння складів (ба-ба-ба, ма-ма). Спочатку дитина повторює звуки, а пізніше вона починає наслідувати звукам дорослого. Одночасно з лепетом малюк починає проявляти емоційні скрикування, проявляти радість або невдоволення. Промовляючи гучні звуки дитина намагається привернути до себе увагу або виявляє спротив, коли їй щось не подобається. В цей час з’являється здатність до наслідування. Малюк вже може наслідувати дії, наприклад: махати ручкою на прощання, плескати в долоні. В період 6-12 міс. лепет складається з 4-5 та більше складів. Дитина повторює склади, змінює інтонацію. У деяких дітей в цьому з’являються перші слова. Другий рік життя. Починається період активного розвитку мовлення. Дитина з кожним днем стає все більш самостійною, активною та проявляє більший інтерес до навколишнього світу. Продовжує розвиватися здатність малюка до наслідування. Значно поширюється запас слів, які дитина розуміє. На прохання дорослого малюк дає певні предмети , вказує на знайомі обличчя, іграшки, картинки. Впізнає своє зображення в дзеркалі, знає своє ім’я. Дитина вже не чекає, коли дорослий почне з нею розмову, а сама починає звертатися, коли хоче їсти, або не може одягнутися. Фрази з двох-трьох слів – є найчастішими висловлюваннями малюка в цьому віці. На цьому етапі фраза є простою та граматично не оформленою. Третій рік життя. Між 2 та 3 роками активно формується фразове мовлення. Висловлювання дитини стають граматично оформленими. Діти в цьому віці починають засвоювати граматичну будову мовлення: засвоюють відмінкові закінчення, узгоджують прикметник з іменником, використовують деякі прийменники (на, у), оволодівають навичками використання в мовленні форм однини та множини іменників. До трьох років у дитини формуються всі основні граматичні категорії. Відбувається активне зростання словникового запасу. Дитина в цьому віці активно наслідує однолітків та грає в колективні ігри. Четвертий рік життя. Відбувається істотне покращення в мовленнєвому розвитку. Дитина знає назви багатьох оточуючих предметів. Вона узагальнює їх, тобто розрізняє різні групи предметів та називає їх: посуд, одяг, іграшки, тварини і т.д. Діти 4-го року життя користуються в мовленні простими і складними реченнями. Найбільш розповсюджена форма висловлювання – просте поширене речення “Ми з мамою ходили в магазин за хлібом”, “Я люблю грати великою машиною”. Ваша дитина говорить велику кількість слів, але вимова звуків ще недостатньо чітка. Малюк може добре вимовляти слова, які складаються з двох складів, але при вимові слів з трьох-чотирьох складів може допускати помилки: пропустити цілий склад, переставити склади місцями, пропустити деякі приголосні звуки в середині слова. П’ятий рік життя. Словниковий запас дитини досягає 1500-2000 слів. В своїх висловлюваннях дитина використовує майже усі частини мовлення. Дитина продовжує засвоювати узагальнюючі слова. Відбувається інтенсивний розвиток граматичної будови мовлення, але дитина ще може допускати граматичні помилки: не завжди вірно використовує відмінкові закінчення, іноді неправильно узгоджує між собою слова. Дитина в цьому віці починає висловлювати особисту думку з приводу якихось подій, розмірковує про оточуючі предмети. За допомогою дорослих малюк переказує казки, повторює невеликі вірші. У більшості дітей в цьому віці покращується звуковимова: правильно вимовляють свистячі звуки (с, з, ц), починають вимовляти шиплячі звуки (ш, ж, ч), але ще можуть замінювати їх один-одним (наприклад, шапка – “сапка”). Звук р в цьому віці діти ще можуть замінювати на й, л або ль (наприклад, рак – “йак”, риба – “либа”, пиріг – “пиліг”). Шостий рік життя. До кінця шостого року життя активний словник дитини складає від 2500 до 3000 слів. Висловлювання дитини стають більш повними та точними. В п’ятирічному віці діти самостійно складають розповідь, переказують казку, що говорить про оволодіння одним з найважчих видів мовлення – монологічним мовленням. В висловлюваннях дитини з’являються складні речення (Тато дивився телевізор, а ми з мамою читали цікаву книгу). В мовленні дитини з’являються слова, що позначають якість предметів, матеріал з яких вони зроблені ( паперовий літак, дерев’яний стіл). Дитина використовує синоніми та антоніми. Дитина вже правильно узгоджує іменники з іншими частинами мови. В мовленні п’ятирічних дітей з’являються присвійні прикметники (собача лапа, заячі вуха), складні прийменники (з-за, з-під). В цьому віці дитина вже оволодіває різною складністю складової структури слів: не пропускає склади, не переставляє їх місцями. Значно покращується звуковимова. Більшість дітей вже правильно вимовляють шиплячі звуки (ш, ж, ч) та звуки р. Але у деяких дітей ще можуть відмічатися заміни тих чи інших складних звуків, або спотворення їх правильної вимови. Томчишин Г. В., вчитель-логопед
Рекомендації батькам щодо формування правильної постави у дітей
Ми багато чуємо про правильну поставу, про те, наскільки важливо стежити за нею, як це гарно і корисно. Що ж потрібно робити для її підтримання у гарній формі? Як навчити дітей піклуватися про свою спину? Для цього ми рекомендуємо батькам: - своїм прикладом постійно показувати дитині, як потрібно правильно ходити і стояти; - слідкувати за тим, чи правильно дитина ходить;великий палець ноги має бути направлений уперед; внутрішні поверхні стоп під час ходьби мають перебувати близько одна від одної, а коліна не повинні стикатися; - руки не повинні «бовтатися» із боку в бік, права рука має рухатися вперед одночасно з лівою ногою, а ліва рука - з правою ногою; - постійно слідкувати за поставою дитини в положенні сидячи – спина дитини менше стомлюватиметься, якщо вона опиратиметься на спинку стільця, а ноги стоятимуть на підлозі або на підставці усією стопою; - залучати дитину до фізичної культури, спорту, забезпечувати різні навантаження на м’язи з метою їх тренування, адже слабкі м’язи погано утримують скелет; - забезпечити дитині повноцінне харчування, яке сприятиме нормальному розвитку мускулатури і скелета дитини, яка росте; - враховувати, що на формування постави впливають звички повсякденного життя – манера стояти, ходити, сидіти за обіднім столом, під час перегляду телевізійних передач, тому потрібно попереджати формування звичок, які можуть згубно вплинути на поставу; - слідкувати, щоб дитина носила сумку чи портфель то на правому, то на лівому плечі. Це попередить викривлення хребта, плечі будуть рівними, постава – правильною.
Джерело:
Чунис М. В., інструктор з фізкультури ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ В САДОЧКУ ДЛЯ ДОРОСЛИХ І МАЛЕНЬКИХ ШАНОВНІ БАТЬКИ! Ми разом з Вами зацікавлені в тому, щоб відвідування дитиною дитячого садка було комфортним і корисним. Тому просимо Вас дотримуватися наступних ПРАВИЛ: v Запізнення - це завжди cтpec для дорослих та дітей. Будь ласка, приходьте вчасно! Пізній прихід дитини в дитячий садок порушує режим роботи групи і ускладнює освітній процес. v Проводжайте дитину до групи та передавайте особисто в руки педагогам. v При вході до садочка, будь ласка, чистіть взуття та зачиняйте за собою вхідні двері. v О 9-9.15 починаються заняття. Тому переконливо просимо Вас якщо ви прийшли, коли заняття розпочалося, допоможіть дитині роздягтися і тихо приєднатись до дітей. v Не відволікайте педагога під час занять, всі проблеми ви зможете обговорити у більш зручний час v При виникненні у дитини симптомів отруєння (блювота, пронос) або симптомів ГРВІ (кашель, температура, нежить) звертатися на прийом до дільничного педіатра. Хвора дитина в дитячий сад не приймається. v Стан здоров'я дитини визначає за зовнішніми ознаками вихователь або медична сестра . Переконливе прохання, бути коректними з педагогами і медиками, зрозумійте, немає ніякої нашої зацікавленості відправляти дитину додому. Але якщо "сопельки" і кашель вас як маму не лякають, то в іншої мами може бути своя, відмінна від Вашої думка. Якщо дитину вчора "відправили " з симптомами захворювання, а сьогодні ви вже в саду... то таке швидке одужання насторожує і ми пропонуємо пройти до медичного кабінету. Так що плануйте свій ранок. v Вихователь групи не має права давати дитині ліки самостійно. Якщо дитина приймає будь-які ліки — попереджайте пpo це вихователя. v Якщо ваша дитина занедужала, просимо до 08.00 повідомити вихователя групи чи медичну сестру v Після хвороби дитина приймається в садочок за наявності медичної довідки. v Допоможіть своїй дитині вранці роздягнутися, акуратно скласти речі в шафку. v Прослідкуйте, щоб дитииа завжди була чистoю. акуратно та по сезону одягненою. v Прослідкуйте, щоб у дитиии були чисті та коротко підстрижені нггті. v Дайте дитині з собою носовичок. v У шафці дитини повинний бути запасний одяг. Щоб запобігти втраті або обміну речей, позначте їх v Прослідкуйте, щоб в кишенях дитиии не було гострих, ріжучих предметів. Не давайте дитині з собою жувальну ryмку, солодощів тощо. v Пам'ятайте, іграшка дитини - іграшка для всіх. Вона може зламатися. В шафці у дитини повинно бути: - Комплект змінного одягу для перебування в приміщенні. - Змінне взуття для групи та чешки для музичних, фізкультурних занять. - Гребінець у чохлі. - Комплект змінної білизни (майка та трусики, колготи, носочки). - Носова хустинка (2 шт) - Пакет для брудного одягу.
Для попередження втрати одягу або взуття, їх слід підписувати. Для прогулянки краще мати окремий одяг, в якому дитина буде себе почувати зручно, не боячись забруднитись. Слідкуйте, щоб в шафі у дитини був порядок. Одяг повинен висіти на вішалці і бути вивернутим на лицьову сторону. Ø За харчування дітей батьки сплачують не пізніше 10 числа кожного місяця Ø У дитячому садку обов'язковими є батьківські збори. Якщо з об’єктивних причин ви не зможете прийти, попередьте педагогів заздалегідь. Ø Будьте активними батьками, не бійтеся питати, висловлювати свою думку, рекомендувати щось, головне - робити це коректно. Не соромтесь! Пропонуйте свою допомогу! Ø Протягом року буде багато свят, розваг, виставок, які стануть незабутніми подіями в житті вашої дитини, тож візьміть в них активнy участь. У дні свят в дитячому садку необхідно приходити не пізніше, ніж за 20 хвилин до їх початку, щоб допомогти дитині надіти святковий одяг, у дівчаток поправити зачіску. Категорично забороняється приносити в дитячий садок: ü гострі, ріжучі скляні предмети (ножиці, ножі, шпильки, цвяхи, дріт, дзеркала, скляні флакони); ü дрібні предмети (намистинки, ґудзики та ін.), іграшки на батарейках; ü таблетки та будь-які інші ліки; ü жувальну гумку, цукерки, солодощі тощо.
Мойко Л. М., вихователь-методист Безпека у Вашому домі
Пам'ятайте, що більшість нещасних випадків можна запобігти! Для цього Вам доведеться придбати "звичку до безпеки". Ось кілька порад, над якими Ви можете подумати: • Завжди повертайте від краю плити ручки сковорідок, щоб дитина не могла дотягнутися і вилити на себе киплячий жир; • Завжди слідкуйте за тим, щоб каструлі з гарячим вмістом не стояли на краю столу, на підвіконні; • Завжди надійно замикайте ліки і все, що може виявитися отруйним для дитини; • Завжди виймайте подалі небезпечне для дитини обладнання, ремонтуйте штепселі та підвідні дроти; • Завжди слідкуйте за тим, щоб серед іграшок були відсутні дрібні предмети; • Завжди вставляйте блокатори в електророзетки для уникнення можливості засунути викрутку, шпильку, пальчик в одну з дірочок, які дитина бачить в стіні. Ці заходи допоможуть Вам менше турбуватися, коли Ви і Ваша дитина переміщаєтеся по будинку в різних напрямках в один і той же час! І, будь ласка, не забувайте, що Вам потрібно усвідомлювати небезпеку не тільки в своєму будинку, але і в будинках інших людей. Все, що Ви можете, - це пам'ятати, наприклад, що у них немає шпінгалетів на вікнах або що вони не замикають "отрути" у шафці під раковиною. Постарайтеся тактовно, щоб не образити їх, обговорити ці важливі для Вас моменти, але Ви повинні убезпечити дитину. Охороняти життя дітей - це просто проявляти здоровий глузд! Дуже важливо, щоб Ви на крок випереджали дитину, тоді Ви зумієте передбачити, що вона може зробити, - ще до того, як вона це зробить! Пам'ятайте, що Ваш малюк дорослішає і турбот, відповідальності за його життя і здоров'я з кожним днем додається! Допоможіть дитині задовольнити пізнавальний інтерес до навколишнього світу, створивши всі необхідні умови безпечної життєдіяльності!
Мойко Л. М., вихователь-методист Виконання правил безпеки під час купання на водоймах дозволить уникнути біди
Варто пам’ятати, що основними умовами безпеки є правильний вибір і обладнання місць для купання; навчання дорослих та дітей плаванню, суворе дотримання правил поведінки під час купання і катання на плавзасобах, постійний контроль за дітьми у воді з боку дорослих. Відпочинок на воді допускається тільки у спеціально відведених місцевими органами влади та обладнаних для цього місцях. Безпечніше відпочивати на воді у світлу частину доби. Купатися дозволяється в спокійну безвітряну погоду при температурі води не менше +18, повітря не нижче +24.
Не лізьте у воду в незнайомому для вас місці, уникайте води із швидкою течією, не заходьте у воду напідпитку, ніколи не плавайте наодинці, особливо якщо не впевнені у своїх силах; купаючись на “дикому пляжі” чи у незнайомому місці - не пірнайте з берега, гірки, дерева; у воду слід входити неспішно, обережно пробуючи дно ногою; купатися краще там, де є рятувальні служби; особливо слідкуйте за дітьми: їхня поведінка у воді не
передбачувана; до плавок потрібно прикріпляти шпильку, якщо далеко від берега судома зведе руку чи ногу, укол шпилькою допоможе відновити еластичність м’язів; утримуйтеся від далеких запливів: переохолодження - головна причина трагічних випадків. На рівнинних річках є багато ям і вирів. Вони підступно зустрічаються біля піщаних кос, під берегом, де особливо полюбляють купатися діти.
Великою бідою може обернутися пірнання на мілководді або в незнайомих місцях. У таких випадках можливі травми шийного відділу хребта з пошкодженням спинного мозку. Якщо човен перевернувся, головне не розгубитися. Навіть коли перекинувся, він і тоді ще певний час тримається на воді, отже, треба зберігати спокій, і до прибуття рятувальників триматися за човен, штовхаючи його до берега. Той, хто добре вміє плавати, у першу чергу повинен допомогти тому, хто не вміє, підтримувати його на плаву. Рятувати треба спочатку одного потопаючого, а потім іншого, допомогти вплав одночасно кільком людям неможливо. Під час катання дітей необхідна присутність дорослого в кожному човні. Він мусить уміти керувати судном, добре плавати, знати прийоми надання невідкладної допомоги постраждалим на воді. Основною причиною загибелі людей на воді є страх. У більшості випадків тонуть люди, котрі вміють плавати, і з самовпевненістю запливають далеко від берега. Там вони можуть потрапити у потік холодної води. Тоді починає зводити ноги і хапає корч. У цій ситуації головне - не злякатися. Треба зануритися у воду і сильно потягти рукою на себе ступню за великий палець. Будьте дуже обережні під час відпочинку на воді, щоб він був для Вас і Ваших дітей безпечним, весь час суворо дотримуйтеся порад рятувальників!
Відділ освіти Червоноградської міської ради Інформує: Провідний інспектор Червоноградського МВ ГУ ДСНС у Л/о Затолоцький Станіслав ІНФОРМАЦІЯ про діяльність Кол-центру Міністерства соціальної політики України з питань протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознаками статі та насильству стосовно дітей за скороченими номерами: 1578 – щодо торгівлі людьми; 1588 – запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознаками статі та насильству стосовно дітей Національної безкоштовної гарячої лінії з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів Представництва Міжнародної організації з міграції (МОМ) в Україні 0800 505 501 (безкоштовно зі стаціонарного) 527 (безкоштовно з мобільного) www.527.org.ua
Національної дитячої «гарячої» лінії 0800 500 225 або 116 111 (для дзвінків з мобільного) Та Національної «гарячої» лінії з питань попередження насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації 0800 500 335 або 116 123 (для дзвінків з мобільного) Громадської організації «Ла Страда-Україна»
НОВИЙ ЗАКОН-НОВІ ОБОВ`ЯЗКИ: що треба знати про боулінг
Президент України Петро Порошенко підписав закон, який запроваджує відповідальність за булінг учнів. Зокрема, змінами до закону «Про освіту» визначено такі повноваження керівника закладу освіти: · розглядає заяви про випадки булінгу (цькування) здобувачів освіти, їхніх батьків, законних представників, інших осіб та видає рішення про проведення розслідування; скликає засідання комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) для прийняття рішення за результатами проведеного розслідування та вживає відповідних заходів реагування; · забезпечує виконання заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу (цькування); · повідомляє уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України та службі у справах дітей про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти». Також по-новому визначено права та обов’язки педагогічних, науково-педагогічних і наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу доповнена абзацом такого змісту: · повідомляти керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком якого вони були особисто або інформацію про які отримали від інших осіб, вживати невідкладних заходів для припинення булінгу (цькування). Також, батьки здобувачів освіти мають обов’язки: · сприяти керівництву закладу освіти у проведенні розслідування щодо випадків булінгу (цькування); · виконувати рішення та рекомендації комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) в закладі освіти. Враховуючи наведене, якщо дитина стала свідком булінгу в закладі освіти, передусім вона може розказати про це батькам, вчителю, психологу або безпосередньо директору. Окрім цього, працює гаряча лінія з протидії насильству в сім’ї або із захисту прав дітей, до соціальної служби з питань сім’ї, дітей та молоді, до Національної поліції або Центру надання безоплатної правової допомоги. Якщо свідком булінгу став педагог або інший працівник школи, то він повинен повідомити керівника закладу незалежно від того, чи поскаржилась йому жертва булінгу чи ні. Після отримання звернення дитини, відповідна особа або орган інформує керівника закладу освіти у письмовій формі про випадок булінгу. Директор школи повинен розглянути таке звернення та з’ясувати всі обставини булінгу. В подальшому, директор має скликати засідання комісії з розгляду випадків булінгу та окреслити подальші дії. Якщо комісія визнала, що це був булінг, а не одноразовий конфлікт, то очільник закладу зобов’язаний повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та Службу у справах дітей. До складу такої комісії можуть входити педагоги, психолог, соціальний педагог, батьки постраждалого та «булера», керівник закладу та інші зацікавлені особи. У разі, якщо комісія не кваліфікує випадок як булінг, а постраждалий не згодний з цим, то він може одразу звернутись до органів Національної поліції України.
|
