БЖД

- негайно припинити всі роботи в районі виявлення вибухонебезпечного предмета; по можливості попередити про підозрілий предмет осіб, які находяться поряд;

- вивести (відвести) на максимальну відстань усіх людей (не менше 100 метрів), які знаходились поблизу, намагаючись рухатись назад по своїх слідах;

- позначити місце перебування предмета, а по можливості огородити його (для огорожі можна використовувати різні підручні матеріали: дошки, жердини, гілки, мотузки, шматки матерії тощо);

- негайно повідомити про знахідку в місцеві органи виконавчої влади, у ДСНС (тел. 101) та в МВС (тел. 102) (повідомлення робити не поспішаючи, чітко, із зазначенням точної адреси (орієнтирів) місця знаходження вибухонебезпечного предмета);

- очікувати на безпечній відстані від місця знаходження вибухонебезпечного предмета або предмета схожого на нього, представників органів місцевої влади, ДСНС, МВС, при цьому здійснюючи заходи щодо недопущення до небезпечної зони інших людей. 

Категорично забороняється:

- курити та використовувати відкритий вогонь поблизу місця знаходження вибухонебезпечного предмета або предмета, схожого на нього;

- піднімати, витягувати з ґрунту, зрушувати з місця, кидати, ударяти і розбирати будь-які вибухонебезпечні предмети;

- приносити в місця перебування людей предмети, що схожі на вибухонебезпечні. 

Слід пам'ятати:

- у будь-якому разі при виявленні вибухонебезпечного предмета або предметів підозрілого характеру лише безумовне виконання заходів безпеки є гарантом того, що не станеться випадку каліцтва чи загибелі.

Загальновідомо: дитинство—унікальний період у житті людини, адже саме в цей час формується її здоров'я, відбувається становлення особистості. Досвід дитинства багато в чому визначає доросле життя людини.

Формування у кожного вихованця активної життєвої позиції щодо власного життя та власної безпеки, озброєння його знаннями та навичками безпечної поведінки вдома, на вулиці, у дитячому садку тощо, збереження та зміцнення здоров'я, формування здорового способу життя дошкіль­нят — одне з найактуальніших завдань роботи педагогічного колективу кожного закладу дошкільної освіти.

В організації освітньої роботи з пи­тань безпеки життєдіяльності дошкільників можна визначити три основні напрями:

• робота не повинна обмежуватися засвоєнням норм та правил;
• дітей необхідно навчати обачності; формува­ти навички орієнтування і швидкої реакції в екстремальних ситуаціях;
• дотримання єдиної стратегічної лінії у ді­яльності педагогічного, дитячого та батьківсь­кого колективів.

Відповідальність за організацію роботи з пи­тань охорони життя та здоров'я дітей покладаєть­ся на керівника закладу. Усі інші працівники закладу несуть відповідальність у встановленому чинним законодавством порядку за виконання інструкцій з охорони життя і здоров'я дітей.

У статті 11 Закону України "Про дошкільну осві­ту" зазначено так.

«дошкільний навчальний заклад:

♦ створює безпечні та нешкідливі умови роз­витку, виховання та навчання дітей, режим роботи, умови для фізичного розвитку та зміцнення здоров'я відповідно до санітарно-гігієнічних вимог та забезпечує їх дотри­мання;

• формує у дітей гігієнічні навички та основи здорового способу життя, норми безпечної поведінки;
• сприяє збереженню та зміцненню здоров'я, розумовому, психологічному й фізичному розвитку дітей».

Дорослі мають зробити все для того, щоб кожна дитина була здоровою та постійно перебувала у безпечних умовах. Це — найголовніше завдання як працівників дитячих садків, так і батьків дітей або осіб, що їх заміщують

У новій редакції Базового компонента дошкіль­ної освіти виокремлено такі освітні лінії: "Дити­на в соціумі", "Дитина в природному довкіллі", "Дитина у світі культури" та "Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі", які можна об'єднати у два ємкі поняття: дитина в предметному і дитина в со­ціальному довкіллі.

У широкому розумінні довкілля — це, власне, вся наша планета Земля, це Космос — усе те, що певним чином впливає на життєвий цикл людини як біологічної і соціальної істоти та визначає його. У вузькому розумінні це поняття означає (і визна­чає) конкретне середовище, що безпосеред­ньо оточує людину (природне, предметне, со­ціальне, сімейне).

Природне довкілля — жива і нежива приро­да, явища природи. У процесі спостережень за ними та дослідницької діяльності в дітей фор­мується інтегральний "образ" знань про при­роду (узагальнений "образ природи").

Предметне довкілля — безпосереднє ото­чення, середовище, в якому живе дитина (сім'я, садок, вулиця), ті різноманітні предмети побуту (посуд, меблі, одяг, електро­прилади, сірники, плитка тощо), транспорт, будівлі, мистецтво тощо, які слугують для задоволення різноманітних потреб людей.

Соціальне довкілля — система взаємин, що склалась у суспільстві, у конкретному соціумі; це — люди, суспільство, певна спільнота, з яки­ми дитина спілкується. Це довкілля створюють самі люди за певними законами і нормами спілкування; це суспільні, ма­теріальні й духовні умови життєдіяльності особис­тості.

Мойко Л. М., вихователь-методист

Довкілля має бути сприятливим, комфортним, розвивальним для дитини, створювати потенційні можливості для позитивного впливу різноманітних чинників у їхній взаємодії на фізичний, психічний, інтелектуальний розвиток малюка.

Але, як це не прикро, довкілля може подекуди й негативно позначатися на здоров'ї дитини і на роз­витку її особистості.

Довкілля для дитини — це світ, що оточує її з перших днів життя, який вона пізнає і який дає їй можливість формувати образ свого "Я", себе як Завдання дорослих (батьків, вихователів, учи­телів) — не тільки захистити малюка від негараздів у довкіллі, а й навчити його безпечно поводитися самостійно в будь-якому довкіллі (предметному, природному, соціальному).

Саме тому в освітніх лініях Базового компо­нента дошкільної освіти передбачено дати ди­тині відповідні знання, прищепити вміння й на­вички безпечної поведінки.

Так, в освітній лінії "Особистість дитини" зазначено, що дошкільник володіє елементарними знаннями про основні чин­ники збереження безпеки; дотримується правил здоров'язбережувальної поведінки; розуміє, що — шкідливо, а що — корисно для організму.

У розділі "Зміст освіти" означеної освітньої лінії виокремлено номінацію "Безпека життєдіяльності", в якій передбачено такі результати навчання: "Диференціює поняття "безпечне" і "небезпечне", усвідом­лює важливість безпеки життєдіяльності (власної та інших людей). Знає правила безпечного перебування вдома, у садку, на вулиці, на воді, на льоду, на ігровому, спортивному майданчиках. Орієнтується у правилах поводження з незнайомими предметами та ре­човинами; пожежної та електробезпеки; користування транспортом; в основних знаках дорожнього руху тощо. Знає та може скористатися номерами телефонів основ­них служб допомоги (пожежної, медичної, міліції); знає, до кого можна звернутись у критичній ситуації. Володіє навичками безпечної поведінки в разі проявів агресивності з боку однолітків або дорослих

Державний стандарт дошкільної освіти ставить завдання навчити випускника закладу дошкільної освіти насамперед чітко диференціювати поняття: "безпека" і "небезпека", "безпечне" і "не­безпечне", які мають поповнити активний словник дитини й стати дієвими правилами поведінки. Це закарбовано в змісті здоров'язбережувальної ком­петенції дитини в одному ємкому словосполученні, а саме: "дотримання правил безпеки життєдіяль­ності".

Чинники, які найчастіше становлять небезпеку для дітей:

• Неблагополучні сім'ї, в яких можливі такі не­гативні явища, як насильство над дітьми (фі­зичне, психічне, емоційне), бездоглядність, знущання тощо.
• Діти вулиці, безхатьки-дошкільники за живих батьків: негативний вплив підлітків девіантної поведінки; використання дітей дошкільного віку дорослими безхатьками, залучення їх до протиправних вчинків з негативними наслід­ками.
• Незнання дітьми правил дорожнього руху.
• Незнання дошкільниками правил пожежної безпеки, що може призводити до каліцтва і навіть смерті.
• Небезпеку для дошкільнят можуть становити ситуації: "сам удома", "сам на воді" (на річці, ставку, озері, морі), "сам у лісі" без догляду дорослих.
• Небезпека подекуди чатує на дитину і в ситуа­ції "дитина — незнайомий дорослий".

Нас, дорослих — батьків, вихователів  — не може не хвилювати статистика нещасних ви­падків, яка щороку стає все тривожнішою. Екрани телевізорів, періодична преса щодня інформують про побутовий травматизм і нещасні випадки з до­шкільнятами: отруєння газом (або чадом), небез­печними речовинами, ліками; насильство в сім'ї; травматизм на дорозі; опіки від вогню, пожежі, ігор із сірниками; викрадення та торгівля дітьми тощо.

Таким чином, наші діти стають жертвами різних небезпечних явищ як предметного, так і соціаль­ного довкілля: дискримінації, жебрацтва, бездо­глядності, рабства, конфліктів різного характеру, зазіхань на права і свободу дитини та насильства в неблагополучних сім'ях.

Булікова В. І., вихователь

Базовий компонент дошкільної освіти як держав­ний освітній стандарт орієнтує педагогів на певний результат планомірної системної роботи щодо формування у дітей елементарної компетенції з основ безпеки життєдіяльності.

В усіх чинних освітніх програмах з дошкільної освіти викладено вимоги щодо забезпечення безпеки життєдіяльності дітей. Для їх реалізації робота в закладі дошкільної освіти має вестися в трьох напрямах: з працівниками закладу, з дітьми та з батьками.

Максимального ефекту можна досягти, якщо в діяльності педагогічного та батьківського колекти­вів буде відпрацьовано єдину стратегічну лінію.

Що ж таке безпека дитини і які обов'язки до­рослих? Насамперед, це захищеність від будь-якої небезпеки: предметів, речовин, людей, різних непередбачуваних ситуацій та іншого, що може стано­вити загрозу здоров'ю та життю. В дошкільному віці цей захист мають здійснювати дорослі: педагоги і батьки. Постійне перебування дітей у їхньому полі зору та підтримання тісного контакту з ними — пев­на гарантія особистої безпеки кожного вихованця.

Основні напрями роботи — створення належ­них умов для безпечної життєдіяльності; форму­вання елементарної життєвої компетенції з питань безпеки, виховання основ безпечної поведінки у дітей, а також культури безпеки у дорослих, відпо­відального ставлення до життя та здоров'я малят.

СПЕЦИФІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ ПОТРЕБУЮТЬ ОБЕРЕЖНОСТІ

Перед кожним закладом дошкільної освіти стоять зав­дання охорони життя, збереження психічного і фізичного здоров'я, забезпечення безпеки життєді­яльності вихованців. Для ефективного їх розв'язання педагогічні колективи застосовують різноманітні, іноді досить специфічні здоров'язбережувальні тех­нології (обливання взимку на свіжому повітрі, еле­менти йоги, сауну, соляні шахти,  ігротерапію,  ходьбу на ходулях тощо) та цікаві форми роботи з дітьми (зокрема, туризм). І тут потрібна певна обережність. Насамперед треба отримати від батьків згоду на участь дітей у цих оздоровчих та загартувальних за­ходах. При цьому слід доскіпливо проаналізувати ві­кові можливості і стан здоров'я дошкільнят, які будуть охоплені обраною технологією, виважено продумати, як створити безпечні умови для успішної реалізації поставлених завдань. Робота має проводитися під постійним контролем медика.

Для підвищення професійної майстерності пе­дагогів та інших працівників із цього питання в дитсадку має проводитися певна робота. Форми, терміни її проведення фіксуються у річному плані, а за потреби — в індивідуальній документації пра­цівників. Крім цього варто організувати системну ро­боту з педагогами, зокрема у таких чотирьох на­прямах.

1. Ознайомлення педагогів з нормативним за­безпеченням з охорони життєдіяльності дітей:

• вивчення базових документів: Закону України "Про дошкільну освіту", Базового компонента дошкільної освіти, Державної національної програми "Освіта: Україна XXI століття", Конвенції ООН про права дитини;

• проведення зустрічей за "круглим столом" з інспекторами ДАІ, працівниками ДСНС, лікарем-токсикологом, практичним психо­логом.

2.   Організація практичної роботи педагогів з підготовки навчальної бази:

• опрацювання методичної літератури з пи­тань ОБЖД;
• оформлення каталогу з цієї теми;
• підготовка таблиць і дидактичних ігор;
• створення перспективного плану роботи відповідно до вимог Базового компонента та чинних програм.

3. Обмін досвідом на семінарах-практикумах, засіданнях творчої групи, відкритих заняттях.
4. Організація взаємодії педагогів закладу з родинами вихованців:

• анкетування батьків і дітей;
• оформлення стендів допоміжної інформа­ції;
• проведення консультацій, бесід тощо.

Керівництво разом з відповідними службами має систематично контролювати дотримання санітарно-гігієнічних норм і правил протипожежної та особистої безпеки в усіх приміщеннях і на території закладу.

Шеремет Г. Р., вихователь

          Правила безпеки взимку

• Узимку треба йти не поспішаючи, аби не впасти і не травмуватися.
• Якщо травму одержав товариш, ніколи не тікай з місця пригоди, а постарайся допомогти йому, поклич дорослих.
• Не перегрівайся і не переохолоджуйся, не їж снігу та криги, бо це шкідливо для здоров’я.
• Не торкайся язиком та мокрими руками до металу – отримаєш опік.
• Ніколи не стій під дахом будівель. Взимку від перепадів температур можуть «вирости» величезні бурульки. Падаючи згори, вони можуть серйозно травмувати.
• Не катайся на санчатах та лижах поблизу автомагістралей, трамвайних та залізничних колій – транспорт може травмувати тебе.
• Під час зимової негоди не вирушай наодинці в далеку подорож – заблукаєш.
• На лід річок та озер ступай обережно, на ковзанах катайся тільки тоді, коли переконаєшся, що товщина льоду дозволяє це робити.

Запам’ятай!

Граючись в сніжки:

- не можна дуже міцно стискати сніг руками, поливати його водою: така сніжка може серйозно травмувати того, в кого вона влучить. Сніжка повинна бути злегка стулена;

- недопустимо заліплювати в середину камінці, металеві предмети, крижинки тощо;

- ніколи не цілься в голову – можна пошкодити очі.

Якщо в око влучили сніжкою

Твої очі настільки дорогоцінні, що ти просто зобов’язаний їх берегти. Якщо ж сніжка все-таки вцілила:

- не три око – туди можуть потрапити мікроби, бруд з рук, а це веде до запалення;

- промий його чистою водою;

- обов’язково звернись до лікаря, якщо навіть тобі здається, що загрози нема.

Переохолодження

          Переохолодження тіла небажане і дуже небезпечне. Та все ж до холоду людина пристосовується краще, ніж до спеки. Ще первісна людина навчилася шити одяг, будувати житло, користуватися вогнем.

          При необхідності людина має здатність вироблення тепла в своєму організмі.

          Коли ти змерз, з’являється відчуття холоду, «гусяча шкіра» і ти починаєш тремтіти. При цьому скорочуються м’язи і виділяється достатня кількість тепла, але не обов’язково «ловити дрижаки».

          Ти навіть в сильний мороз можеш легко нагрітися, коли почнеш виконувати якусь важку роботу, або хоча б фізичні вправи.

          Коли замерзаєш в степу, полі чи у лісі, ні в якому разі не присідай відпочити. Рухайся, інакше шкіра та слизові оболонки наберуть синюватого відтінку, артеріальний тиск знизиться, пульс уповільниться, зупиниться дихання, а через 30-40 секунд після цього наступить смерть.

          Від переохолодження людина може померти, якщо температура її тіла знизиться до 35 градусів.

          Обмороження

          Якщо ти одягнений не по сезону, а погода холодна, волога та вітряна, може з’явитися обмороження. Виникає воно не лише при мінусовій температурі, а й  при температурі +3…+7ºС. Можна обморозитись якщо:

          - тісне і мокре взуття;

          - мокрий одяг;

          - тривала нерухомість на холодному повітрі, в снігу, під холодним дощем;

          - під час хвороби та втрати крові.

          Частіше страждають пальці рук і ніг, вуха та ніс.

          При обмороженні спочатку відчувається холод, поколювання, печіння, потім оніміння. З’являється біла пляма, що спочатку синіє, а далі чорніє. Тоді потерпілий вже не відчуває болю.

          Якраз втрата чутливості і веде до того, що людина не помічає небезпечної дії низької температури. А в тканинах тим часом відбувається омертвіння.

          З’являється слабкість, сонливість, а інколи і втрата свідомості.

          Існує 4 ступеня ураження. Перший – найлегший, четвертий – найважчий, коли шкіра чорніє.

          На відміну від опіків, навіть при найлегшому ступені обмороження необхідно звертатися до лікаря.

Правила безпеки на льоду

• Перш ніж ступити на лід, упевнись, чи міцний він.
• Кататися можна тільки в спеціально відведених для цього місцях, які контролюються дорослими.
• Будь обережним там, де з’явилися потоки, де в водойму впадають струмки.
• Недопустимо ходити по льоду: в нічний час, в незнайомих місцях.
• При переході по льоду необхідно йти один за одним на відстані 5 м. Важкі вантажі перевозять санками.

Що робити, коли людина тоне, провалившись під лід?

В період потепління та ожеледиці, а також в місцях, де прорубано чимало ополонок, по кризі ходити не слід. Є небезпека провалитися під лід.

Якщо ти став свідком цього нещасного випадку, то:

- ні в якому разі не біжи до потерпілого по кризі – ти теж можеш опинитися у льодяній купелі;

- якщо можеш, кинь йому кінець мотузки або простягни палицю, весло, жердину;

- допоможи дістатися берега. Коли ти не впевнений у своїх силах і не можеш зробити це сам – якомога швидше клич на допомогу дорослих.

Мойко Л. М., вихователь-методист

     Уже закінчилась зима, і весняне сонечко зігріває нас своїм теплом, але небезпека може чекати і такі сонячні дні. Щоб вберегти дитину від біди, потрібно пам’ятати і дотримуватись таких правил:

Пам’ятайте:

• Не залишайте дітей дошкільного віку самих удома, навіть на короткий час.

• Не дозволяйте відчиняти двері незнайомцям. Забороняйте розмовляти з незнайомцями на вулиці та йти з ними, сідати в машину, навіть якщо вони запропонують відвезти дитину до мами. Поясніть, що батьки ніколи не пришлють за дитиною чужу людину.
• Забороняйте піднімати на вулицях незнайомі предмети — вони можуть бути небезпечні (шприці, скло, склянки з рідиною, цукерки чи іншу їжу тощо).
• Не дозволяйте бавитись ріжучими, гострими та вибухонебезпечними предметами. Вдома тримайте ці речі в недоступному для дітей місці.
• Не дозволяйте користуватися ліфтом без супроводу дорослих, навчайте правильно користуватись ліфтом і правильно поводитись у разі поломки.
• Запобігайте формуванню в дитини навичок жорстокого поводження з тваринами. Не дозволяйте дражнити тварину.
• Не дозволяйте вмикати електроприлади за відсутності дорослого.
• Не дозволяйте самостійно виходити на балкон та відчиняти вікна, поясніть дитині, яку небезпеку вони несуть.
• Пам’ятайте, що на початку весни лід на водоймищах уже не такий міцний і може легко тріснути. Не дозволяйте дітям грати на льоду та поблизу водоймищ.
• Навесні пробуджується природа, з’являються перші квіти, і прогулянка в лісі чи не найкращий спосіб провести час, але стежте за дітьми в лісі, щоб вони не відходили від вас далеко. Поясніть дитині, як слід поводитися, заблукавши в лісі.
• Погода навесні дуже мінлива і непередбачувана, тому вдягайте дитину відповідно до погоди і простежте, щоб у садочку було і тепле, і легке вбрання.
• Наприкінці весни вже може бути досить спекотно, тому стежте за дотриманням питного режиму дитини та щоб вона не виходила на вулицю без головного вбрання.
• Весна — це час для роботи в городі, на дачі, у полі. Під час перебування дітей на дачі стежте, щоб вони не грали знаряддям праці (лопата, сапка, граблі, вили тощо).
• Також пам’ятайте, що вже з’явилися комахи, укуси яких можуть викликати алергічні реакції.

Увага: дорога!

• Шановні батьки, слід пам’ятати, що дорога є підвищеною зоною небезпеки наших дітей.
• Доки не розтане сніг, дорога може бути слизькою і становить додаткову небезпеку.
• Стежте, щоб діти не гралися поблизу дороги.
• Ходіть з дитиною тільки по тротуарах і пояснюйте, що проїжджа частина призначена для транспорту.
• Не дозволяйте дітям самостійно переходити проїжджу частину.
• Не поспішайте, переходьте дорогу розміреним кроком.
• Не переходьте дорогу на червоний чи жовтий сигнал світлофора.
• Переходьте дорогу лише в місцях, визначених дорожнім знаком «Пішохідний перехід».
• З автобуса, тролейбуса, трамвая, таксі виходьте першими, щоб дитина не могла впасти чи вибігти на дорогу.
• Не виходьте з дитиною з-за машини, з-за кущів, не глянувши попередньо на дорогу — це типова помилка, і не можна, щоб діти її повторювали.
• Спонукайте дитину до участі у ваших спостереженнях за ситуацією на дорозі: показуйте їй ті авто, які готуються повертати, їдуть з великою швидкістю.
• Навесні малюки охоче катаються на велосипедах. Тому слідкуйте, щоб діти не виїжджали на проїжджу частину, не їхали занадто швидко і були завжди у вашому полі зору.
• Під час подорожі залізничним транспортом дотримуйтесь усіх правил та уважно стежте за дітьми.
• Не дозволяйте дітям гратися поблизу доріг і на проїжджій частині, вулиці.

Увага: вогонь!

Щоб не допустити пожежі, потрібно дотримувати правил пожежної безпеки:

• Будьте зразком для дитини і дотримуйте правил пожежної безпеки.
• Зберігайте сірники в місцях, недоступних дітям.
• Не дозволяйте дітям розводити багаття.
• Не дозволяйте самостійно вмикати електроприлади, використовуйте «безпечні розетки».
• Не дозволяйте самостійно вмикати газові прилади, пояснюйте дітям небезпеку яку вони становлять.
• Не допускайте перегляд телепередач, користування комп’ютером за відсутності дорослих.
• Не залишайте менших дітей без нагляду, особливо біля пожеженебезпечних джерел.
• Не вмикайте електроприлади з пошкодженим дротом чи струмоприймачем.
• Не нагрівайте лаки або фарби на відкритому вогні.
• Не захаращуйте шляхи евакуації.
• Не зберігайте на балконі легкозаймисті речовини.
• Навчайте свою дитину користуватись вогнем та виконуйте правила пожежної безпеки.

У разі виникнення пожежі негайно викликайте пожежних,

телефонуйте за номером «101»!

• Дотримуйте правил цивільної оборони. У разі виникнення загрози виконуйте інструкції, які повідомляє ЗМІ.

​Березовська М. С., вихователь

         Пам'ятайте, що більшість нещасних випадків можна запобігти! Для цього Вам доведеться придбати "звичку до безпеки". Ось кілька порад, над якими Ви можете подумати:

• Завжди повертайте від краю плити ручки сковорідок, щоб дитина не могла дотягнутися і вилити на себе киплячий жир;

• Завжди слідкуйте за тим, щоб каструлі з гарячим вмістом не стояли на краю столу, на підвіконні;

• Завжди надійно замикайте ліки і все, що може виявитися отруйним для дитини;

• Завжди виймайте подалі небезпечне для дитини обладнання, ремонтуйте штепселі та підвідні дроти;

• Завжди слідкуйте за тим, щоб серед іграшок були відсутні дрібні предмети;

• Завжди вставляйте блокатори в електророзетки для уникнення можливості засунути викрутку, шпильку, пальчик в одну з дірочок, які дитина бачить в стіні.

         Ці заходи допоможуть Вам менше турбуватися, коли Ви і Ваша дитина переміщаєтеся по будинку в різних напрямках в один і той же час!

         І, будь ласка, не забувайте, що Вам потрібно усвідомлювати небезпеку не тільки в своєму будинку, але і в будинках інших людей. Все, що Ви можете, - це пам'ятати, наприклад, що у них немає шпінгалетів на вікнах або що вони не замикають "отрути" у шафці під раковиною. Постарайтеся тактовно, щоб не образити їх, обговорити ці важливі для Вас моменти, але Ви повинні убезпечити дитину.

         Охороняти життя дітей - це просто проявляти здоровий глузд!

         Дуже важливо, щоб Ви на крок випереджали дитину, тоді Ви зумієте передбачити, що вона може зробити, - ще до того, як вона це зробить!

         Пам'ятайте, що Ваш малюк дорослішає і турбот, відповідальності за його життя і здоров'я з кожним днем додається!

         Допоможіть дитині задовольнити пізнавальний інтерес до навколишнього світу, створивши всі необхідні умови безпечної життєдіяльності!

Мойко Л. М., вихователь-методист

Варто пам’ятати, що основними умовами безпеки є правильний вибір і обладнання місць для купання; навчання дорослих та дітей плаванню, суворе дотримання правил поведінки під час купання і катання на плавзасобах, постійний контроль за дітьми у воді з боку дорослих. Відпочинок на воді допускається тільки у спеціально відведених місцевими органами влади та обладнаних для цього місцях. Безпечніше відпочивати на воді у світлу частину доби. Купатися дозволяється в спокійну безвітряну погоду при температурі води не менше +18, повітря не нижче +24.

Не лізьте у воду в незнайомому для вас місці, уникайте води із швидкою течією, не заходьте у воду напідпитку, ніколи не плавайте наодинці, особливо якщо не впевнені у своїх силах; купаючись на “дикому пляжі” чи у незнайомому місці - не пірнайте з берега, гірки, дерева; у воду слід входити неспішно, обережно пробуючи дно ногою; купатися краще там, де є рятувальні служби; особливо слідкуйте за дітьми: їхня поведінка у воді не

передбачувана; до плавок потрібно прикріпляти шпильку, якщо далеко від берега судома зведе руку чи ногу, укол шпилькою допоможе відновити еластичність м’язів; утримуйтеся від далеких запливів: переохолодження - головна причина трагічних випадків. На рівнинних річках є багато ям і вирів. Вони підступно зустрічаються біля піщаних кос, під берегом, де особливо полюбляють купатися діти.

Великою бідою може обернутися пірнання на мілководді або в незнайомих місцях. У таких випадках можливі травми шийного відділу хребта з пошкодженням спинного мозку.

Якщо човен перевернувся, головне не розгубитися. Навіть коли перекинувся, він і тоді ще певний час тримається на воді, отже, треба зберігати спокій, і до прибуття рятувальників триматися за човен, штовхаючи його до берега. Той, хто добре вміє плавати, у першу чергу повинен допомогти тому, хто не вміє, підтримувати його на плаву. Рятувати треба спочатку одного потопаючого, а потім іншого, допомогти вплав одночасно кільком людям неможливо. Під час катання дітей необхідна присутність дорослого в кожному човні. Він мусить уміти керувати судном, добре плавати, знати прийоми надання невідкладної допомоги постраждалим на воді. Основною причиною загибелі людей на воді є страх. У більшості випадків тонуть люди, котрі вміють плавати, і з самовпевненістю запливають далеко від берега. Там вони можуть потрапити у потік холодної води. Тоді починає зводити ноги і хапає корч. У цій ситуації головне - не злякатися. Треба зануритися у воду і сильно потягти рукою на себе ступню за великий палець.

Будьте дуже обережні під час відпочинку на воді, щоб він був для Вас і Ваших дітей безпечним, весь час суворо дотримуйтеся порад рятувальників!