Методична робота

Розвиток творчого потенціалу дитини, як умова формування необхідних життєвих компетенцій

1. Екологічне виховання дошкільників.
2. Впровадження сучасних підходів до логіко-математичного розвитку дошкільників в процесі розумово-пізнавальної діяльності.
3. Розвиток культури мовлення дітей через різні види діяльності.

1. Охорона та зміцнення здоров'я дітей, профілактика травматизму під час організованої та самостійної рухової діяльності дошкільників.

2. Створення сприятливого середовища для відпочинку та оздоровлення дітей в ЗДО .

3. Розвиток творчих здібностей дітей за допомогою поєднання різних видів діяльності.

       До сьогодні поширеною є думка, що можна, як і раніше залишитися прибічником «культури корисності», спрямованої на «озброєння» дитини знаннями, вміннями, навичками, підготовку її руки до письма, формувати слухняність і зовнішню дисциплінованість (такі зручні для педагогів і батьків), ратувати за високу адаптованість до соціальних вимог і одночасно опікуватися проблемами особистісного зростання малюка. Така думка хибна, неправомірна, лише дезорієнтує педагогів. До тих пір, поки культура орієнтована на корисність, а не на гідність, час витрачається на дресуру підростаючого покоління, його підготовку до виконання соціальних функцій. Ігноруються особливості розвитку зростаючої особистості в умовах життя, яке швидко змінюється, і  як  наслідок цього – особистісна безпорадність.

       Маємо пам’ятати, що дошкільне дитинство істотно відрізняється від наступних періодів життя насамперед відносною свободою малюка: діяльність, якою він займається, здебільшого обрана за власним бажанням, емоційно насичена, дає простір для уяви та творчості. Важливою особливістю такої діяльності є те, що набуті дитиною знання, дії, здібності, мають загальний, неспеціалізований характер. Малюк поки що навчається бути людиною, оволодіває наукою і мистецтвом жити серед інших.

       Особистісно орієнтовані виховні технології підтримують увагу дитини до її власного ставлення до навколишнього світу, до людей та самої себе, закладаючи та розвиваючи уявлення вихованця про себе як про особистість через прояв його творчої активності щодо інших людей. За такого підходу вихованець усвідомлює: він може стати особистістю лише через свої добровільні й доброчесні вчинки, через виявлення добра з власної волі. Набуваючи досвіду добрих справ, важливих для людей і для самої себе, дитина поступово переконується, що ні­якого власного прояву «Я» без значущої іншої люди­ни не може бути. В умовах підвищеної уваги до лю­дини,  поведінка дитини будується з урахуванням того, як власні дії та вчинки позначаються на людях, що на­вколо. При цьому проявляється найважливіша пси­хологічна закономірність — оцінка вихованцем са­мого себе проектується не тільки на основі оцінки значущих якостей, а й з урахуванням значення тієї чи іншої особистісної якості для інших. Це означає, що дошкільник поступово вчиться відчувати іншу лю­дину як цінність свого життя. Така здатність може виникнути й розвинутися чи не розвинутися залеж­но від того, який досвід співчуття, співпереживання, підтримки, любові, участі в житті близьких людей вона сприйме від дорослих та ровесників.

        За концепцією дошкільного виховання та Базовим компонентом дошкільної освіти, сучасний дошкільний заклад має стати «інститутом соціалізації», призначення якого - забезпечити фізичну, психо­логічну й соціальну компетентність дитини від народження до шести-семи років, можливість адаптації до унормованого існування серед людей, сформувати ціннісне ставлення до світу, навчити особистісного існування, озброїти елементарною наукою і мистецтвом життя.

Основними засадами Базового компоненту дошкільної освіти виступають:

• визнання самоцінності дошкільного дитинства, його особливої ролі в розвитку особистості;
• збереження дитячої субкультури;
• створення сприятливих умов для формування особистісної зрілості дитини, її базових якостей;
• пріоритет повноцінного проживання дитиною сьогодення у порівнянні з підготовкою до майбутнього етапу життя;
• повага до дитини, врахування індивідуального особистого досвіду дошкільника;
• компетентнісний підхід до розвитку особистості, збалансованість набутих знань, умінь, навичок, сформованих бажань, інтересів, намірів та особистісних якостей і вольової поведінки дитини;
• надання пріоритету соціально – моральному розвитку особистості, формування у дітей вміння узгоджувати особисті інтереси з колективними;
• формування у дітей цілісної, реалістичної картини світу, основ світогляду.

    З появою чинних програм, рекомендованих Міністерством освіти і науки України, що визначає Базовий компонент дошкільної освіти, відкриваються широкі можливості  створення авторських програм, які дадуть змогу поглибити той чи інший напрям навчально – виховної роботи та забезпечать програмно-методичний супровід дошкільної освіти.

Сучасний педагог відповідальний за розвиток і виховання підростаючого покоління. Саме йому належить переосмислити традиційні функції педагогічної діяльності. Час вимагає популяризації  прогресивних ідей  та кращого педагогічного досвіду.  Час потребує педагога – новатора, здатного постійно підвищувати власну педагогічну майстерність, вносити  в свою діяльність нововведення, замінювати віджиле новим.  Такому педагогу притаманні сучасний світогляд, творчий потенціал, усвідомлення своєї відповідальності перед вихованцями,  вміння аналізувати факти, з’ясовувати їх причини. Він гнучкий, відкритий інноваціям, які вміло впроваджує в освітній процес.

Реалізовуючи завдання Базового компоненту дошкільної освіти педагог – новатор зможе відійти від шаблонів, проявить ініціативу і творчість на користь розвиткові дитини.  Саме такий педагог дивиться на дошкільну  освіту як на процес розширення можливостей  вибору дитини  змісту, місця, партнерів, матеріалів для своїх занять. Саме він  здатний впроваджувати  педагогічні технології  побудови розвивального способу життя.

       Однією з ефективних технологій, що сприяють  модернізації освітньої системи, є технологія психолого – педагогічного проектування взаємодії дорослого з дітьми. Саме ця технологія  в повній мірі дає можливість побудувати стратегії виховного впливу на дитячу особистість. Адже дитинство - період привласнення соціально зумовленої системи суспільних, культурних, історичних відносин, які відбуваються під час спілкування і становлення свідомої, самостійної, продуктивної діяльності, що визначає індивідуальний розвиток особистості та її взаємодію з природним та соціальним довкіллям.  Майстерність виховного впливу, полягає в тому, щоб пробудити і спрямувати саморух, саморозвиток, самостійну діяльність дитини, її пізнавальну активність, творчу ініціативу як у розв’язанні природних життєвих ситуацій, так і у спеціально створюваних дорослим. Тому, оновлення дошкільної освіти, потребує застосування технології психолого – педагогічного проектування взаємодії дорослого з дітьми всіма спеціалістами закладу ( музичним керівником, керівником гуртка і т. п).  Раціональне поєднання  роботи всіх спеціалістів дошкільного закладу дає змогу розв’язати конкретні освітні завдання.

Практичною цінністю такого поєднання є:

• зорієнтованість на конкретний кінцевий результат;
• можливість інтегрування однорідних, роз’єднаних раніше блоків;
• досягнення більшої ефективності педагогічної діяльності, надання їй новизни, оригінальності, емоційної насиченості;
• «оживлює»  та наближує освітній процес до реального життя.

У перспективному плануванні  за технологією психолого – педагогічного проектування взаємодії дорослого з дітьми основна увага спрямована не лише  на правильний  розподіл навчального матеріалу, а й на організацію пошуково-дослідницької, перетворювальної діяльності, спрямованої на формування досвіду пізнання дитиною навколишнього. Суть саме такої за характером навчально-пізнавальної діяльності виявляється в її орієнтації на виховання людини, яка не просто володіє певною сукупністю інформації, а здатна застосовувати досвід і знання життя; в опорі на знання, які вже є в дитини, і на цій основі допомагати їй в опануванні способів набуття нових знань, без нав'язування їй інформації в готовому вигляді.

Орієнтовна тематика проектів відповідно до освітніх ліній

      Важливим моментом в роботі є компонент мотивації всіх учасників освітнього процесу, оскільки мотивація до діяльності вирішує таку проблему особистісно - емоційного спілкування як низька самооцінка.

ланки загальноосвітньої школи.

    Одним з актуальних завдань сучасного дошкільного закладу  є розвиток творчого, нестандартного, просторового мислення і застосування його в практичній діяльності. І чим раніше діти будуть залучені до цього процесу, тим легше їм буде в подальшому ствердитися як особистості, виявити свій творчий індивідуальний потенціал.

 Проблема розвитку художньої творчості дитини набуває в наш час особливого значення. Як сформувати творчу, інтелектуально розвинену особистість? Для успішного вирішення цієї проблеми велике значення має розвиток творчих здібностей, дитячої активності та самостійності.

     Принципом психолого-педагогiчного проектування взаємодiï дорослого з дiтьми можуть слугувати такi слова: «Давати знання i виховувати особистiсть на основi свободи i дружелюбностi». Головна мета i професiйне завдання педагога – бути органiзатором у ролi керiвника, наставника для найменших, а згодом - у ролi cпiвробiтника, радника, друга i товариша – розумноï, осмисленоï, культурноï дiяльностi. Саме в дiяльностi  вiдбувається розвиток.

      Творчість, звичайно, зумовлює всі дії дитини, оригінальної у спілкуванні, іграх, малюнках, розповідях. На жаль, розвиток творчих здібностей у дітей часто стає випадковим і здебільшого залишається на низькому рівні. Проте не треба забувати, що всі діти наділені здібностями, а тому потрібно їх виявляти і максимально розвивати.

      Працюючи над етапами психолого - педагогічних проектів, та, дiйшовши до творчого етапу, у педагогів виникла проблема  творчої реалізації дитячих задумів та її урiзноманiтнення. Саме дiти  пiдказали вихiд, проявляючи цiкавicть та творчу ініціативність  у роботi з папером. І саме це завдання ставиться при залученні дітей до роботи в гуртках виготовлення поробок з па­перу, особливо зараз, коли воно набуло великої популярності у зв’язку з поширенням у світі тра­диційного японського мистецтва – оригамі. Новий імпульс одержали і національні види декоративно-ужиткового мистецтва в Україні – витинанки і папе­ропластика.

       Прийоми створення, форми, конструктивні властивості виробів з паперу останнім часом знаходять застосування в різних галузях людської діяльності: автомобілебудуванні, космічних конструкціях, ар­хітектурі, дизайні інтер’єру і екстер’єру, упаковках товарів і продуктів.

     Отже, мистецтво створення поробок з паперу дає широкі можливості для розвитку творчих здібностей  дітей, зокрема, вміння уявляти, фантазувати, пояснювати послідовність створення виробу, концентрувати увагу, дотриму­ватись чіткості й акуратності в роботі, знаходити кольорове вирішення. Тим більше, що під рукою завжди знайдеться аркуш паперу.

Одним із важливих чинників у навчанні дітей дошкільного віку є розвиток дрібної моторики рук. І це цілком зрозуміло: дитина у майбутньому повинна правильно і чітко володіти вміннями і навичками написання літер і цифр, вміти обслуговувати себе, виконувати фізичні вправи. Особлива роль у цьому належить рухам пальців рук.

Цей вид мистецтва сприяє концентрації уваги, розвиває конструктивне мислення, творчу уяву, художній смак. У будь-якій продуктивній діяльності існує два взаємопов'язаних процеси: відтворення і творчість. Паперова пластика стимулює і розвиває пам'ять, оскільки дитина для того, щоб зробити творчу роботу, повинна запам'ятати послідовність її виготовлення, прийоми і способи складання, скочування тощо.

Цей метод розвивального навчання  активізує розумові процеси, вдосконалює трудові вміння дитини, формує культуру праці.

Нескладні прийоми скручування і безмежна фантазія здатні створити зі шматочка серветки цілий світ. Інтерес до паперової пластики підтримується перш за все незвичайно широкими можливостями, які сховані в цьому найпростішому і доступному для всіх матеріалі - серветках.

Паперова пластика - найбільш простий і доступний засіб створення художніх робіт, при якому зберігається реалістична основа самого зображення. Це дає можливість займатися цим видом мистецтва з дітьми дошкільного навчального закладу.

Технологія розвитку творчої особистості нерозривно переплітається з технологією створення психологічних умов підготовки дошкільників до творчої діяльності.

Принципи  організації освітньої діяльності:

• принцип радісного навчання.  За­вданням педагогів є не лише  розвиток у дітей почуття гумору, а й  підтримка пози­тивної емоційної атмосфери в групі та допомог­а дітям відчути радість пізнання, відкриття, відчути інтелектуальне задоволення від успішного самостійного рішення різних мислительних завдань;
• принцип спільних проектів. Педагог допомагає  дітям від­чути життєву потребу у знаннях як умові їх життєздатності. Коли невелике навчальне завдання підкоряєть­ся значущій і цікавій дитині ідеї, тоді засвоєння знань відбувається легко і непомітно. У розробленій системі роботи кожна тема стає своєрід­ним проектом, над реалізацією якого охоче трудяться діти, педагоги і батьки;
• принцип партнерства. Суть його можна сформулювати так: «не над, а разом». Основне завдання вихователя в роботі з дітьми полягає не в тому, щоб дати, тобто вкласти в голови готові знання, навчити, а  в тому, що навчання має бути діалогічним. Вихователь і діти у пізнавальній діяльності виступають партнерами, де роль вихователя полягатиме в тому, щоб допомогти дітям самим опанувати способи інтелекту­альних та решти дій. Якщо діти відчувають у вихователеві партнера, а не відчуженого спостерігача їх власних зусиль, вони заряджаються енергією пошуку, активніше, продуктивніше беруть участь у різних видах діяльності;
• принцип активної участі кожного в загальній справі. Реалізацію цього принципу орієнтовано на досягнення не стільки загального ус­піху, скільки на просування вперед, активності кожного в загальній справі, на створення умов для самоствердження, самореалізації особистості дитини.  Ефективною варто вважати таку орга­нізацію, за якої кожній дитині в загальній справі знайдеться завдання «по плечу», коли від внеску кожного залежатиме загальний успіх;
• принцип активного включення сім`ї в освітній процес. Активне включення батьків у спільне проживання теми, яке полягає в пропозиції обговорити зі своєю дитиною важливі питання, взяти участь в конкурсі, виставці, розвазі, регулярне наочне інформування про її постійне просування вперед, про успіхи і досяг­нення, — все це позитивно впливає на стосунки батьків і дітей, бать­ків і педагогів.

         Під час організації освітнього процесу поряд з традиційними методами та прийомами, що використовувалися під час створення проектів,  можна виділити групу інтерактивних інноваційних  методів та прийомів, запропонованих Тамарою  Олександрівною Піроженко, а саме:

• полілог — проблемна нерепродуктивна бесіда, спільний пошук істини під час обговорення. У полілозі  вихователь становиться у позицію режисера, який регулює  думки дітей. Будь-який варіант відповіді приймається як можливий, своєрід­ний варіант розв'язання проблеми. Вихователь теж має право  висловлювати свою позицію, залишивши при цьому дітям право вибору мати свою думку або прислухатися до думки педагога, що часто-густо так і буває.  Таким чином, думка педагога сприймається  не як нав'язаний погляд, а власне рішення дітей. Така форма спілкування і навчання сприяє формуванню у дітей прагнення мати свій погляд, звичку до самостійного мислення, розвивати здатність формулювати і висловлювати свою власну думку аргументовано, тобто на рівні свого віку обстоювати її.  Під час полілогу  дотри­муємося  принципу партнерства, за якого вихователь не переймається суперзавданням дати знання, а шукає істину, відповіді на запитання разом з дітьми, показуючи їм способи народження ро­зумних рішень інтелектуальних проблем, допомагаючи дітям самим опанувати ці способи, відкриваючи невідомі для себе грані;
•  інтерв'ювання. Цінність цього методу полягає у можливості під­силити і збагатити діалог дорослого та дитини. Цей метод   активно використовується під час організації екскурсій по дитячому садку та до соціальних установ. Під час обговорення з дітьми  проблемних питань, вирішуються,  про що нове діти хочуть дізнатися під час екскурсій. Разом складаються питання до працівників установ. Після чого обираються діти – репортери, які ці питання озвучують при інтерв’ювання.  Для інтерв'ювання ми пропонуємо питання, пов'язані з темами проектів, які важливі для формування активності і самостійності;
• виготовлення інтелект - мап  — метод, в якому охоче беруть участь діти і педагоги. Це колективна робота, що полягає в наочному втіленні уявлень дітей про будь-які явища або об'єкти навколишньої дійсності.  У кожного вихователя про запас є безліч різних маленьких і вели­ких картинок, вирізок зі старих журналів, листівок та решта дрібниць. Коли виникає потреба скласти мапу, наприклад «Сім’я», «Весела ферма «Ліс»,», «Місто» або інших, вихователь попередньо обговорює з дітьми зміст майбутнього поля, діти згаду­ють всі можливі компоненти, елементи, обговорюють деталі, їх роз­міщення на аркуші;
• до­слідницький фартух, у якому можуть бути як різної складності завдан­ня, так і можливі варіанти їх вирішення. Завдання дітей - підібрати й аргументувати такі варіанти. Фартух може подавати "сигнал" до нової теми роздумів, порівнянь, аналітичної роботи з предметами;
• скринька сюрпризів (чи відкриттів). Відкриваючи її  діти отримують сюрприз, якщо успішно впораються із завданнями. Особливо ефективною скринь­ка сюрпризів є для заохочення колективного рішення і вболівання одне за одного;
• створен­ня: «Спільноти чомусиків»,  з метою побудження  пізнавального інтересу та пізнавальних навичок.
• створення  теки досягнень під час роботи над  рефлексивно – оцінювальним  етапом

ДЖЕРЕЛО:

http://www.enerhodar-dnz14.zp.sch.in.ua/Files/downloads/%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D1%81%20%D1%96%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BA%D0%B8%20%D0%A1%D1%83%D1%87%D0%B0%D1%81%D0%BD%D1%96%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B8%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%20%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%8C%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81%D1%83.docx

Мойко Л. М., вихователь-методист