ГОТОВНІСТЬ ДО ШКОЛИ

          Підготовка дітей до шкільного навчання є однією з найбільш актуальних проблем у ЗДО, так як з кожним роком ускладнюються вимоги навчання, сама програма варіюється в різних освітніх установах. Практика показує, що для багатьох дітей, які з тих чи інших причин не отримали повноцінного розвитку в ранньому і дошкільному дитинстві надходження в школу може виявитися складним випробуванням. Тому для забезпечення легкого безболісного переходу дітей з дошкільного дитинства до шкільного життя, створення передумов формування навчальної діяльності, колектив нашого ЗДО намагається створити умови для максимального розвитку інтелектуально-творчої особистості кожної дитини, готової до прийняття нової соціальної ролі, статусу учня. Проте успішне здійснення цієї великої і відповідальної роботи неможливо у відриві від сім'ї, адже батьки - перші та головні вихователі своєї дитини з моменту народження і на все життя. Сім'я для дошкільника - життєво необхідна соціальне середовище, що визначає шлях розвитку його особистості.

Сьогодні перед нашим дитячим садом, як і перед більшістю дитячих садків, стоїть складне завдання - залучити батьків до педагогічної взаємодії з дитиною. І при цьому уникнути заорганізованості і нудних шаблонів. Не заохочувати прийняття батьками позиції споживача освітніх послуг, а допомогти їм стати своїй дитині справжнім другом і авторитетним наставником напередодні школи. Татам і мамам необхідно пояснити, що дитячий сад - помічник у вихованні та розвитку дитини, і тому вони не повинні перекладати всю відповідальність на педагогів і усуватися від виховно-освітнього процесу. Ми ж зі свого боку робимо все необхідне, щоб враховувати інтереси сім'ї в питаннях підготовки дітей до школи. Неформальне, тісна взаємодія батьків і вихователів забезпечують нашим малюкам подвійний захист, емоційний комфорт, цікаву і змістовну життя і в дитячому садку, і вдома.

Але важливим є той факт, що вихователі не завжди будуть поряд з малюком. На порозі школи вони з сумом прощалися з ними і наступний, відповідальний відрізок шляху свого дитинства дитина пройде зі своїми батьками і учителем початкової школи. Надходження дитини в школу внесе в його життя багато змін. Замість родини, близьких людей та друзів - натовп чужих, з якими поки ніщо не пов'язує. Замість ласки, участі, поблажливості і загальних інтересів - дисципліна.

          Кожен з батьків, готуючи дитину до школи, вважає, що він готовий до навчання. Але кожен з них оцінює дитини, виходячи з власних, суб'єктивних показників. Для одного з батьків це вміння дитини читати, писати і рахувати; для іншого - кмітливість, здатність швидко вирішувати розумові задачі, уміння логічно мислити, для третього - здатність зосередитися на певному справі і виконувати його за певною інструкції, виконувати всі вимоги дорослих; для четвертого - комунікабельність дитини, самостійність, гарний розвиток рухових якостей, ручної моторики.

          Практика нашої роботи ще не досягла рівня, коли дитина непомітно для себе, педагогів і батьків пересідає з-за столика дитячого садка за шкільну парту. Ми впевнені, що напередодні шкільного життя кожної дитини так важлива компетентність батьків у цьому питанні, позитивний досвід емоційних сімейних зв'язків, характер внутрішньосімейних відносин. У зв'язку з цим виникла ідея створення консультпункту для батьків майбутніх першокласників. Робота якого спрямована на підвищення рівня готовності старших дошкільників та їх батьків до початкового шкільного навчання. Робота з дітьми ведеться педагогами (вихователями, практичним психологом) в наступних напрямках:

Роздуми дітей про школу з використанням різних ситуацій:

- шляхом занурення дітей в літературні твори;

- обігравання ситуацій за допомогою казкових і вигаданих персонажів;

- надання дитині можливості самостійно мислити, робити висновки, мати власну думку, синтезувати отримані знання, розвивати інтелектуально-творчі здібності та комунікативні навички, що дозволить йому успішно адаптуватися до нової ситуації шкільного навчання;

• Формування уявлень дітей про школу.
• Розвиток і зміцнення емоційно-позитивного ставлення дитини до школи, бажання вчитися.
• Формування соціальних рис особистості майбутнього школяра, необхідних для благополучної адаптації до школи.
• Оволодіння дітьми способами особистісного спілкування.

Підвищення рівня готовності старших дошкільників та їх батьків до початкового шкільного навчання стало можливим при вирішенні наступних завдань:

- збагачення дитячо-батьківських відносин досвідом ігрового партнерства та спільної інтелектуально-творчої діяльності;

- формування у дітей уявлень про школу;

- розвиток і зміцнення емоційно-позитивного ставлення дитини до школи, бажання вчитися;

- розвиток позитивної самооцінки дітей;

- підвищення рівня комунікативної компетентності дітей;

- формування соціальних рис особистості майбутнього школяра, необхідних для благополучній адаптації до школи.

Формування у дітей позитивного ставлення до майбутнього навчання педагоги здійснювали через різні види організації дитячої діяльності:

• екскурсії до школи;
• бесіди про школу;
• читання художньої літератури про школу;
• малювання на тему «школа»;
• розглядання картин про школу, учнів, шкільних предметах та ін;
• перегляд фільмів та мультфільмів про школу;
• сюжетно-рольова гра «Школа».

          Гра - це можливість для дитини опинитися в світі дорослих, самому розібратися в системі дорослих відносин. Основною особливістю сюжетно-рольової гри «Школа» є соціальний мотив, гра допомагає дитині прийняти на себе соціальну роль школяра, що в подальшому допоможе йому успішно увійти в шкільне життя. Коли гра досягає свого піку, то дитині стає недостатньо замінювати відносини грою, внаслідок чого зріє мотив змінити свій статус. Єдиний спосіб, як це можна зробити - піти в школу.

          Завдяки взаємодії з педагогами та участі в житті дитячого садка батьки набувають досвід педагогічної співпраці, як зі своєю дитиною, так і з педагогічною громадськістю в цілому.

          Дана форма роботи з батьками, може застосовуватися в будь-якому дошкільному освітньому установі. Досвід роботи дав позитивні результати - батьки наших дошкільнят набули необхідні навички емоційно-позитивного спілкування та ставлення до дитини, такі як подолання власного авторитаризму, ставлення до своєї дитини як до рівного собі.

          Батьки навчилися:

• визначати сильні і слабкі сторони своєї дитини і враховувати їх;
• проявляти щиру зацікавленість і готовність до емоційної підтримки;
• розуміти, що шляхом одностороннього впливу нічого не можна зробити, а можна лише придушити або залякати дитину.

          Я щиро сподіваюся, що спільна діяльність тат і мам з дітьми протягом усього дитинства, як у дитячому садку, так і в школі, дозволить батькам домогтися високих результатів у вихованні та розвитку своїх дітей.

Література:

1. Андрієш Ст. А.,Бубнова С. Ю.,Зайцева І. А., Аспекти взаємодії ДНЗ і сім'ї. - Санкт-Петербург: Дитинство-Прес, 2010 р., с. 112
2. Арнаутова О.П., Зубова Р.Р., Єрмакова Л.А., Кулакова Е.А., Спадкоємні зв'язку ДНЗ, школи і батьків майбутніх першокласників; Під ред. О.П. Арнаутовой. - М: ТЦ «Сфера», 2006. - 128 с. - (Додаток до журналу «Управління ДНЗ»)
3. Бабаєва Т.І., Михайлова З.О., Виховуємо дошкільнят самостійними: Збірник статей/ Російський державний педагогічний університет ім. А.І. Герцена. Кафедра дошкільної педагогіки. - СПб.: ДИТИНСТВО-ПРЕС, 2000. - 192 с.
4. Е.А. Білий, Довідник для батьків майбутнього першокласника «Що таке «шкільна зрілість?» під редакцією Е.А. Білого - М.: АСТ, 1999. - 48 с.
5. Болотіна Л.Р., Микляева Н.В., Забезпечення наступності в роботі ДНЗ і школи: метод.пособие / 2-е вид. - М.: Айріс-прес, 2006. - 114 с. - (Дошкільна виховання і розвиток)
6. Бурі Р.С., Готуємо дітей до школи: Кн. для вихователя дет. саду - М: Просвітництво, 1987 - 96 с.
7. Должикова Р.А., Федосимов Г.М., Кулинич М.М., Іщенко І.П., Реалізація наступності у навчанні та вихованні дітей у ДНЗ та початковій школі - М: Видавництво Шкільна преса, 2008. - 128 с.
8. Зеніна Т.М., Батьківські збори в дитячому садку - М., Педагогічне товариство Росії, 2006. - 96 с.
9. Краснощекова Н.В., Сюжетно-рольові ігри для дітей дошкільного віку. Изд. 3-е. - Ростов н/Д: Фенікс, 2008. - 251 с. - (Школа розвитку).
10. Осипова Л.Є., Робота дитячого садка з сім'єю. - М.: «Видавництво Скрипторій 2003», 2008. - 72 с.
11. Полуянова М.К., Організація освітнього процесу в дошкільному закладі. // П 24 Педагогічний калейдоскоп: збірник науково-методичних матеріалів. (Педагогам початкової школи та дошкільних освітніх установ). Вип. 9 - Ханти-Мансійськ: РІО ІРО, 2012. - 254 с.
12. Бывшева М.В., Наступність дитячого садка і початкової школи в контексті ФГТ.//Вихователь дошкільного навчального закладу. - 2012. - №10, с. 6 - с. 13.
13. Бухарова І.С., Розвиток нестандартного мислення у старших дошкільників.//Вихователь дошкільного навчального закладу. - 2012. - №10, с. 87 - 93 с..
14. Царегородцева Е.А., ПРО батьківського оцінки: значимість і ризики.// Вихователь дошкільного навчального закладу. - 2012. - №10, с. 94 - с. 99.

Сможаник Г. В., вихователь

Рівень розвитку дрібної моторики — один з показників готовності дитини до шкільного навчання, адже рівень розвитку мовлення прямо залежить від ступеня сформованості тонких рухів пальців рук. Зазвичай, якщо рухи пальців розвинені відповідно до віку, то й мовленнєвий розвиток — у межах вікової норми. Якщо ж розвиток рухів пальців відстає, то затримується і розвиток моторної сторони мовлення, хоча загальна моторика при цьому може відповідати нормі. На жаль, не всі батьки знають про таку взаємозалежність, а тому часто втрачають можливість вчасно допомогти дитині уникнути проблем у мовленнєвому розвитку

Багато батьків розуміють необхідність розвитку малюка від на­родження і з великим інтересом займаються з дітьми. Але щоб за­няття були ефективними, а малюк отримував від них задоволення, вони завжди мають бути цікавими, веселими і обов'язково відповіда­ти віку малюка.

Кожному з нас доводилося зустрічати дітей чотирьох — п'яти років, які тримають ложку в кулаці, не вміють правильно тримати пензлик чи олівець, користуватися ножицями, іноді не можуть за­стебнути ґудзики, зашнурувати черевики, зав'язати шарф тощо.

Не секрет, що деяким батькам простіше посадити дитину пе­ред телевізором або за комп'ютер, включивши повнометражний мультфільм або поставивши гру на годинку, щоб дитина не відволі­кала від розмов по телефону з подругою або інших дорослих справ. Лише деякі батьки визнають той факт, що їм важко спокійно чека­ти, поки їхня дитина самостійно зашнурує черевики, застебне всі маленькі ґудзики на сорочці, доїсть кашу тощо. Тому вони купують замість черевиків зі шнурками черевики на липучках, замість сороч­ки — светр на блискавці, самі годують дитину, щоб звільнити час для інших справ. Мало хто з батьків замислюється над тим, що така еко­номія часу позбавляє їхню дитину змоги розвивати рухи пальців рук, а отже, і поліпшувати якість мовлення.

Вплив дрібної моторики на здатність дитини вчитися

Результати досліджень учених, практичний досвід дефекто­логів, логопедів свідчать, що останнім часом у дітей помітно зни­зився рівень розвитку тонких рухів пальців рук і, на жаль, зрос­ла кількість дітей із затримкою мовленнєвого та психічного розвитку. Фахівці встановили, що у більшості дітей із загаль­ним недорозвиненням мовлен­ня пальчики малорухливі, їхні рухи неточні, неузгоджені, нескоординовані. Таким дітям складно переключитися з вико­нання одного руху на інший.

На жаль, про проблеми з координацією рухів і дрібною моторикою у дитини батьки ді­знаються лише у період підго­товки дитини до школи або вже у шкільному віці, коли дитина під час навчання починає відста­вати від однолітків, не встигає за програмою. При цьому наван­таження на дитину значно зростає, адже, крім засвоєння нової інформації, ще доводиться вчитися утримувати ручку в неслухняних пальцях. Але такі проблеми можна попередити, якщо вчасно виявити відставання у розвитку коорди­нації рухів і дрібної моторики у дитини. При правильно спланованій корекційній роботі можна виправити ситуацію ще у дошкільному віці.

Варто пам'ятати, що мовленнєві області у корі великих півкуль головного мозку формуються під впливом збільшення імпульсів, які інтенсивно йдуть від пальців рук. Дрібна моторика безпосередньо пов'язана з мовленням і позначається не лише на його розвитку, а й сприяє запобіганню та усуненню можливих мовленнєвих порушень. Крім того, безпосередньо впливає на здатність дитини вчитися — що «розумніші» руки, то розумніший малюк.

Значення раннього віку для розвитку майбутньої особистості

Руки — інструмент тонкий, і «настроюються» вони протягом тривалого часу. Тому починати роботу з розвитку рухів рук малюка потрібно від народження. Адже дитина і у віці немовляти, і особливо у ранньому віці, має величезний потенціал для формування майбут­ньої особистості, зокрема її інтелектуального розвитку. Саме у ран­ньому віці малюк може багато здобути, але і багато втратити. Слід зауважити, що втрати цього періоду з віком компенсуються важче, а здобутки залишаються на все життя.

Не варто забувати, що саме у перші три роки життя мозок роз­вивається найінтенсивніше: до семи місяців мозок дитини збільшу­ється вдвічі, до півтора року — втричі, а до трьох років становить уже 3/4 маси мозку дорослої людини.

Вправи на розвиток дрібної моторики

Фахівці реко­мендують починати роботу з розвитку моторики рук малюка вже з двохмісячного віку, виконуючи під музику Моцарта чи звуки ма­миної колискової такі вправи:

Ø  злегка потягувати кожен пальчик малюка, наче хочете його витягнути — рухи мають бути дуже легкими і ніжними;

Ø виконувати кругові рухи кожним пальчиком окремо, спо­чатку в один, а потім в інший бік;

Ø описувати своїм пальцем коло по долоньці малюка;

Ø описувати коло по долоньці малюка за допомогою легкого пощипування або «поколювання» своїм пальцем;

Ø   ніжно плескати долонькою об долоньку, намагаючись їх розкрити.

Пам'ятайте! Краще виконати вправу десять разів по одному разу, ніж повторити десять разів поспіль!

Розвиток моторики у дітей раннього віку

Одним з улюблених занять дітей раннього віку є образотвор­ча діяльність. Кожна дитина любить і по-своєму вміє малювати. Ді­тей раннього віку слід вчити малювати широким пензлем товщиною в палець, восковими олівцями, кольоровою крейдою. Дуже зручни­ми є тригранні олівці у дерев'яному корпусі діаметром близько одно­го сантиметра з м'яким товстим грифелем, які однорічному малюку легко утримувати у руці трьома пальцями. Такі олівці не скочуються зі столу, у них не так швидко ламається грифель, що важливо, оскіль­ки у цьому віці діти малюють, сильно натискаючи на олівець. Користуючись цими олівцями, діти швидко навчаться правильно утриму­вати їх у пальцях, що важливо для розвитку дрібної моторики рук.

Ефективно стимулює розвиток дрібної моторики й ліплен­ня. Пропонуйте дітям для ліплення глину, солоне тісто, спеціаль­ну масу для моделювання, яка не лише має м'яку, пластичну кон­систенцію, а й безпечна для малюка у випадку, якщо він вирішить спробувати її на смак. Маса для моделювання необхідна не тіль­ки для однорічних скульпторів, а й для старших дітей, які відста­ють у розвитку. Вчіть дітей сплющувати долонькою або кулачком шматочок тіста (масу для моделювання), відщипувати по малень­кому шматочку від великого шматка. Маленький скульптор буде у захваті, якщо знайде там захований вами невеликий предмет. Заохочуйте дитину перекладати зліплену невелику кульку з руч­ки в ручку, складати шматочки у тарілочки, натискати пальчика­ми на зліплені мамою кульки — млинці, ґудзики (дірочки можна зро­бити олівчиком), надавлювати на ковбаску з одного боку (ложечка), розминати невеликі шматочки, запускати рученята у приготовле­не мамою тісто для пиріжків. Це принесе радість малюкові і одно­часно ознайомить його з властивостями нових для нього матеріалів. Для дитини раннього віку це не лише заняття, що розвиває тактиль­ну чутливість, фантазію, а й ефективне тренування для пальчиків.

Надавлюйте пальчиками на злегка просушений консервований горошок, м'яку кукурудзу, родзинки, виклавши їх у ряд, по колу, ха­отично або силуетом знайомого малюкові предмета (віконце, соне­чко, лопатка, будиночок тощо).

Майструйте намисто, нанизуючи на тонкий пружний дріт — неслухняний шнурок не дуже-то підходить — з широким отвором макарони, кісточки від рахівниць, розрізані на частини викорис­тані фломастери, картонні силуети тварин, яких потім можна «пока­тати на каруселі», покручуючи дріт.

Просівайте змішані борошно і горох, манку і рис через сито. Ховайте у манку або борошно ґудзик, намистину, камінчик, іграш­ку з кіндер-сюрпризу, а просіявши все це через сито, радійте разом з малюком його знахідці. Вчіть малюка шукати заховані дрібні пред­мети у різних крупах, насипаних у невелику, але високу ємкість. Можна використовувати як сухі крупи, так і зволожені водою. Це гарна вправа для розвитку тактильної чутливості. Та й маленький ар­хеолог із задоволенням буде займатися такими «розкопками».

Цікаво можна організувати ігри дітей з короткими кольоровими шнурками:

Ø     засовуйте їх у пляшки з широким і вузьким горлечком;

Ø     складайте, тримаючи за кінчики, у коробки;

Ø     знаходьте потрібного вам кольору шнурок у купі шнурків;

Ø протягуйте шнурок через коробочку з-під кіндер-сюрпри­зу, попередньо зав'язавши на кінцях вузлики.

Жодного малюка не залишать байдужим такі заняття.

Розкручуйте і закручуйте пробки, вкладайте різноколірні пластикові стаканчики один в один, переливайте воду в різний по­суд, переносьте ложкою, маленькою пластмасовою чашкою тощо. Виловлюйте з води руками, ложкою, ситечком порожні і наповнені коробочки від кіндер-сюрпризів, коркові пробки, м'ячики для гри у пінг-понг, діставайте з дна посудини варені перепелині яйця, ла­тексні м'ячики.

Продовжуйте робити дітям масаж пальців. Деякі фахівці радять використовувати для цього плетені різнокольорові кільця із дроту. Прокочуючи таке кільце вгору-вниз по пальцю, діти роблять рівно­мірний масаж пальців рук. Для мовленнєвої зони руки (зона від до­лоні до ліктя з тильної і бічної сторони) можна також використовува­ти кільце, але більшого розміру.

Діти раннього віку вже з інтересом грають у рольові ігри. Тож укладайте лялечку спати в колясочку і возіть по кімнаті, наспівуючи колискову. Погодуйте ляльок, попередньо давши завдання малюкові розсортувати у тарілочки невелику кількість змішаних плодів шип­шини і волоських горіхів, родзинок і кураги, бобів і квасолі, різних за формою макаронних виробів, вибрати білу квасолю з суміші різ­нобарвної. Вчіть малюка по-різному брати предмети: пінцетним за­хопленням, пучкою, великим і середнім пальцями тощо. Ці корисні вправи дуже привабливі для малюка.

Годувати ляльок також можна по-різному. Можна спочатку го­дувати одну ляльку, вибираючи частування лише для неї, а потім — іншу. А можна — чергувати: то одній ляльці у тарілочку класти їжу, то інший. Адже малюк — гостинний господар.

А ще малюку цікаво буде погодувати не звичайну ляльку, а зро­блену з пластикової пляшки. Для цього зробіть дірочку для рота, намалюйте або наклейте ніс та очі. Зверху одягніть на пляшку ма­леньку шапочку — так саморобна іграшка стане більше схожою на ляльку. «Рот» обклейте скотчем, щоб малюк не поранився, коли годуватиме ляльку. Годувати мож­на всім, що є на кухні. Головне, щоб частуваня було відповідного роз­міру. Готуючи для улюблених ігра­шок, навчіть малюка солити страви, беручи дрібку «солі» (сіль, борош­но, цукор, пісочок, манка) і рухаючи пальчиками, потроху висипати. Це чудовий масаж пучок пальців.

Використовуйте в іграх з дітьми різні пальчикові ігри.

Ускладнені вправи для розвитку дрібної моторики

Уже в три — чотири роки можна дати дитині прищіпки, різнокольорові великі скріпки, але обов'язково під вашим контр­олем. Спочатку малюк вчиться лише знімати прикріплені вами скріпки, прищіпки, а потім вже і прикріплювати їх самостійно, адже такі дії потребують досить розвиненої координації рухів і сили. Скріпки і прищіпки можна прикріплювати до краю короб­ки з-під цукерок, а можна до будь-якої фігури, вирізаної зі щіль­ного пакувального картону. Так можна зробити гаряче і тепле сонечко (жовте і червоне кола з картону), веселе і сумне личка (біле і синє кола з картону), новорічну ялинку з іграшками, дере­во з листочками, рибку, їжачка, бабку, метелика, зелену травичку, святковий торт зі свічками тощо.

Перебираючи крупу і горох, сортуючи квасолю за кольором, ґудзики за величиною або за кількістю дірочок у них, розкладаючи у тарілки різні за формою макаронні вироби, за величиною камін­ці, каштани, жолуді, листочки, нанизуючи на тонкий шнурок ґудзи­ки, макарони, намистинки, сушки, кісточки від старих рахівниць або з'єднуючи різноколірні скріпки у ланцюжок, роблячи намис­то для мами, малюк буде розвиватися у мовленнєвому відношенні швидше і краще, ніж діти, мами яких недостатньо приділяли уваги тренуванню тонких рухів пальців рук. Подібне тренування в ігровій формі дає змогу прискорити дозрівання мовленнєвих зон кори го­ловного мозку на 2—2,5 місяці, а це для дитини не малий строк.

Систематичні тренування дрібних рухів кисті руки опосеред­ковано впливють і нарозвиток мислення, уваги, пам'яті малюка. Те, що малюкові вдалося зробити за допомогою власних пальчиків, є для нього найбільшим досягненням, що приносить задоволення, дає енергію.

Не забувайте хвалити малюка! Захоплюйтесь його здібностями!

Але не перетворюйте успіхи малюка на привід продемонструвати перед знайомими його надзвичайні здібності. Любіть малюка за всі його досягнення і попри невдачі. І не забувайте народну мудрість: «Дитятко — що тісто: як замісив, так і виросло».  

http://dnz1.kupyansk.info/info/page/3671

Використані матеріали журналу "Вихователь-методист дошкільного закладу" №3, 2012р.  

Гудова Х. І., вихователь