Національно-патріотичне виховання. Народознавство

Питання національного виховання

у педагогічній спадщині Софії Русової

            С. Русова наполягала, щоб виховання розпочиналося з народження дитини. Засобами колискових, забавлянок, народних казок, ігор, пісень, лічилок, загадок тощо має здійснюватися залучення дітей до національної культури й етнізація особистості. Педагог стверджує: «Нація народжується коло дитячої колиски, лише на рідному ґрунті, серед рідного слова й пісні здатна вирости національно свідома дитина». Найдієвішим засобом національного виховання С. Русова визнає рідне слово. Саме через слово дитина сприймає духовні цінності народу, його світобачення та світосприймання, здійснюється її художньо-образне мислення, нею засвоюються мораль та історичний досвід народу тощо.

            Сутністю національного виховання є національна ідея, її складові:

• свобода — формотворна енергія характеру;

• етика й естетика;

• національна ідея;

• пам’ять (досвід);

• свідомість;

• воля.

            У процесі реалізації національного виховання формується така система основних компонентів духовного світу особистості:

1) національна психологія;

2) національний характер і темперамент;

3) національний спосіб мислення;

4) народна етика й етикет;

5) народна естетика;

6) рідна мова;

7) родинно-побутова культура;

8) народний календар;

9) фольклорне виховання;

10) національне мистецтво

            Засобами національного виховання визначено:

1. українську мову;

2. родовід;

3. рідну історію;

4. Краєзнавство;

5. природу рідного краю;

6. національну міфологію;

7. фольклор;

8. національне мистецтво;

9. народний календар;

10. народну символіку (герб — тризуб, синьо-жовтий прапор, гімн «Ще не вмерла України»);

11. народні прикмети й вірування;

12. релігійні виховні традиції;

13. родинно-побутову культуру;

14. національні традиції, звичаї й обряди;

15. національну творчість.

            Національна система освіти й виховання має формувати  національно свідомих громадян української держави. Ці переконання С. Русової стали нормою  її життя, науковою позицією, мірилом справжньої духовної цінності.

Рубаха Ю. М., вихователь

«СВЯТО ОБ’ЄДНАННЯ УКРАЇНИ»

Державне свято День Соборності України відзначають щороку 22 січня. У 2019-му цей день припадає на вівторок. До вашої уваги історія пам'ятної дати, а також цікаві факти і привітання з Днем Соборності.

100 років тому – 22 січня 1919-го – Українська Народна Республіка (УНР) та Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР) підписали Акт злуки. Таким чином відбулося історичне об'єднання українських земель, так званої Наддніпрянської і Наддністрянської України.

Передували цьому події річної давності. У січні 1918 року була проголошена незалежною УНР, а на територіях, що входили до складу Австро-Угорської імперії, у листопаді утворилася ЗУНР. У грудні 1918 року лідери двох держав підписали передоб'єднувальний договір, а вже 22 січня 1919-го в Києві на Софійській площі відбувся Акт злуки.

Цікаві факти про День Соборності України

Вперше День Соборності на державному рівні офіційно відсвяткували 22 січня 1939 року в столиці Карпатської України м. Хусті. Це була найбільш масова демонстрація українців за 20 років перебування краю у складі Чехословаччини, адже зібралося понад 30 тисяч людей.

Хоч і свято було утвердженим, однак у радянські часи його вважали контрреволюційним, тому повністю ігнорували та намагались стерти з пам'яті та свідомості українців.

В сучасній країні День Соборності вперше провели на державному рівні аж у 1999 році.

Головною традицією та символом Дня Соборності є "живий ланцюг". Вперше такий з'явився ще у 1990, коли більш як мільйон українців взялись за руки, таким чином з'єднавши дорогу від Києва та Львова.

https://maximum.fm/novini_t2

Патріотизм (грец. patris — батьківщина) —  це   любов до Батьківщини, відданість  їй  і  своєму  народу.

В дошкільному віці відбувається:

•   формування культурно-ціннісних орієнтації духовно-етичної основи особистості      
•  розвиток її емоцій, відчуттів, мислення,  механізмів соціальної адаптації в суспільстві
•   починається процес національно-культурної самоідентифікації,  усвідомлення себе в навколишньому світі.

реалізація комплексного підходу до розвитку дитини та здійснення інтелектуального, морального, фізичного розвитку дошкільників  за допомогою ознайомлення зі своєю Батьківщиною.

 Особистісні якості та риси характеру, притаманні свідомому громадянину й патріоту:

·        повага до батьків, свого ро­доводу, традицій та історії рідного народу;

·        пра­цьовитість;

·        висока художньо-естетична культура;

·        патріотична самосвідомість та громадянська від­повідальність, готовність працювати для розквіту Батьківщини, захищати її;

·        повага до Конституції, законів Української держави;

·        досконале знання державної мови.

Патріотичне виховання як цілісна система ґрунтується на фундаменталь­них принципах.

  Принцип  природовідповідності    виховання  означає врахування багатогранної і цілісної природи людини, вікових та індивідуальних особливостей дітей, їх анатомічних, фізіологічних, психологічних, національних і регіональних особливостей.

Принцип   культуровідповідності,  який передбачає виховання як культуротворчий процес, спрямований на формування базової культури особистості, базуючись на набутому морально-етичному досвіді людства.

Принцип етнізації виховного процесу означає наповнення виховання національним змістом, спрямованим на формування самосвідомості громадянина.

Принцип  гуманізму  означає сприйняття особистості вихованця як вищої соціальної цінності, визнання його права на свободу, розвиток здібностей і виявлення індивідуальності, створення умов для формування кращих якостей та здібностей дитини, джерел її життєвих сил (в центрі уваги перебуває дитина з її потребами, запитами, можливостями і здібностями); повага до особистості дитини, розуміння її запитів, інтересів, гідності, довір’я до неї; виховання гуманної особистості, щирої, людяної, доброзичливої, милосердної.

Принцип демократизму передбачає, що учасники виховного процесу виступають рівноправними партнерами у процесі спілкування, беруть до уваги точку зору один одного, визнають право на її відмінність від власної, узгоджують свої позиції.

Принцип інтегративності передбачає єдність педагогічних вимог дошкільного навчального закладу, сім’ї і громадськості. Організація родинного виховання та освіти як важливої ланки виховного процесу і забезпечення педагогічного всеобучення батьків. Здійснення гуманних, стійких і єдиних вимог до дітей з боку різних соціальних інститутів, посилення педагогічного впливу на них, підвищення спільними зусиллями ефективності виховного процесу.

Принцип безперервності виховання  означає забезпечення цілісності і наступності у вихованні, перетворення його у процес, що триває впродовж усього життя людини. Нероздільність навчання і виховання, що полягає в їх органічному поєднанні, підпорядкуванні змісту навчання і виховання формування цілісної та всебічно розвиненої особистості.

            Завдання патріотичного виховання:

Освітні:

·        На прикладі ближнього природного оточення познайомити дошкільнят з навколишнім світом, допомогти їм усвідомити своє місце в ньому;

·        Вчити орієнтуватися в природному середовищі існування;

·        Залучати дітей до національних традицій українського народу.

Розвивальні:

·        Засобами патріотичного виховання розвивати інтелект дитини, формувати наочно-образне мислення, творчі здібності, елементи самостійності, навички взаємин з дорослими та однолітками;

·        Формувати дбайливе ставлення до всього живого;

·        Розвивати інтерес до українських традицій і народних ремесел;

·        Розвивати почуття гордості та відповідальності за свою країну.

Виховні:

·        Виховувати дошкільників, розвиваючи дбайливе ставлення до природи і людей свого краю, країни;

·        Виховання у дитини любові і прихильності до своєї сім’ї, дому, дитячого садка;

·        Виховання поваги до праці.

 Методи і форми роботи  з  патріотичного  виховання

·        Екскурсії вулицями рідного міста, до історичних пам’яток, визначних місць

·        Розповіді вихователя

·        Бесіди з цікавими людьми

·        Екскурсії

·        Спостереження

·        Дидактичні, сюжетно-рольові ігри

·        Заняття з циклу «Історичні цікавинки»

·        Розгляд ілюстративних матеріалів

·        Читання та інсценування творів художньої літератури

·        Слухання народної, класичної, сучасної музики

·        Розглядання творів образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва

·        Розв’язування проблемних ситуацій

·        Запрошення членів родин у дитячий садок

·        Спільні з родинами виховні заходи

·        Виставки, конкурси

·        Свята,  розваги

            Напрямки  роботи  з  батьками  з  питань  патріотичного  виховання :

•  ознайомлення батьків  з роботою дошкільного навчального закладу з  питань  патріотичного  виховання;

•  залучення батьків  до співпраці та стимулювання  їхньої  активної  участі  в  ній;

•  організація різноманітних заходів за  участю батьків;

•  ознайомлення батьків з результатами навчання і  розвитку дітей (відкриті перегляди, тематичні тижні, інформація в куточках батьків).

«Без будь-кого з нас Батьківщина може обійтися, але будь-хто з нас без Батьківщини – ніщо.»( Василь СУХОМЛИНСЬКИЙ)

 «Патріотизм – серцевина людини, основа її активної позиції» (В.О. Сухомлинський)

Без любові до Батьківщини, готовності примножувати її багатства, оберігати честь і славу, а за необхідності — віддати життя за її свободу і незалежність, людина не може бути громадянином. Як синтетична якість, патріотизм охоплює емоційно-моральне, дієве ставлення до себе та інших людей, до рідної землі, своєї нації, матеріальних і духовних надбань суспільства.

Патріотичні почуття дітей дошкільного віку засновуються на їх інтересі до найближчого оточення (сім’ї, батьківського дому, рідного міста, села), яке вони бачать щодня, вважають своїм, рідним, нерозривно пов’язаним з ними. Важливе значення для виховання патріотичних почуттів у дошкільників має приклад дорослих, оскільки вони значно раніше переймають певне емоційно-позитивне ставлення, ніж починають засвоювати знання.

Патріотизм як моральна якість має інтегральний зміст. З огляду на це в педагогічній роботі поєднано ознайомлення дітей з явищами суспільного життя, народознавство, засоби мистецтва, практична діяльність дітей (праця, спостереження, ігри, творча діяльність та ін.), національні, державні свята.