Економічне виховання

• Прати тільки при повністю завантаженій машині
• Використовувати насадки на кран для ЕКОНОМІЇ ВОДИ
• Поливати газони зранку або ввечері!
• Приймати душ не більше 5 хвилин!
• Встановити зливний механізм з регулятором подачі води
• Вирощувати рослини, яким потрібно мало води
• Не мити посуд під проточною водою
• Навчись правильно поливати рослини
• Використовувати віник, а не шланг з водою, для прибирання тротуару

Гудова Х. І., вихователь

Гру визнають найліпшим способом підготовки до дорослого життя. І саме за допомогою гри найлегше розвинути у дитини економічне мислення, здібності, притаманні фінансово грамотній особистості Економічне виховання дітей дошкільного віку традиційно засноване на грі. Під час ігрової діяльності у дітей дошкільного віку довільно формуються почуття, сприйняття світу, розвивається мислення та мовлення. Гра допомагає дитині адаптуватися до суспільних відносин. Отримані досвід, емоції, засвоєні моральні норми малюки згодом проектують на взаємини з іншими дітьми та дорослими. Зміст занять з економічного виховання дошкільників Інформація економічного спрямування оточує дітей з раннього віку звідусіль. Це і господарські справи батьків, і купівля продуктів, і ще й перегляд реклами… Зазвичай відбуваються перші операції з грошима для купівлі-продажу. А багаторазове повторення економічних дій сприяє глибшому засвоєнню знань. Тож до початку вивчення різних тем з економічного виховання дошкільнята засвоюють: основи сімейної економіки знання про джерела природних ресурсів нюанси продукування та реалізації товарів. Економічні ігри здебільшого універсальні. Діти залюбки гратимуть в них і вдома з батьками, і на заняттях у дитсадку.

Завдання для вихователя

Заняття з економічного виховання в дошкільному закладі спрямовані на формування: елементарних знань з економіки у віці від трьох до шести років розуміння результатів людської праці (навколишнього предметного світу) поваги до рукотворної краси ціннісного ставлення до людини-господаря — працелюбного, бережливого, раціонального вміння поводитися свідомо та обдумано у життєвих ситуаціях формування розумних потреб. Задля успішної організації процесу економічного виховання вихователь має: ознайомитися зі змістом освітніх програм щодо питань економічного виховання опрацювати елементарні економічні терміни (словникове тлумачення та особливості пояснення для дітей, скласти лексичне поле понять) визначити можливості для інтеграції скласти перспективний план роботи, в якому вказати основну мету, завдання, форми та методи роботи дібрати методичну літературу і твори економічної спрямованості створити банк ігор економічного змісту виготовити наочність (демонстраційні та роздавальні матеріали) створити куточок економічного виховання (карта подорожей, ілюстрації та посібники за темами, дитячі роботи тощо).

Теми з економічного виховання

Початкові знання економічної спрямованості розподіляють за видами, приміром:

Моя сім’я

Гроші

Товар

Ресурси

Моя країна

Моє місто.

З огляду на них розроблюють і теми й мету занять із дітьми. Ігри задля економічного виховання дошкільників Як будь-які ігри, економічні можуть бути: дидактичними, ситуативними, сюжетно-рольовими груповими, індивідуальними. Залежно від пізнавальної мети розрізняють економічні ігри: сюжетно-рольові моделювання різних життєвих ситуацій — купівля-продаж, виробництво, реалізація якщо ігрові ситуації моделювати максимально наближено до життєвих, інтерес дитини до економічних знань буде вищим варто добирати зрозумілі економічні терміни розвивально-дидактичні та ситуативні моделюючи життєві ситуації, вихователь підштовхує дитину до самостійного вибору чи конструктивного рішення збагачується соціальний досвід дошкільнят та формуються пріоритети ігри-стратегії у грі чітко визначають мету, розподіляють обов’язки між дітьми до гри залучають певну групу дітей, які мають спільно діяти згідно з задумом або сюжетом

Мета економічної гри-стратегії: формування економічного досвіду сприяння усвідомленню відносин у суспільстві планування дій та можливих наслідків розвиток самоконтролю командне мислення та взаємодія Форми економічного виховання дітей дошкільного віку Під час роботи з дітьми враховують вікові особливості сприйняття інформації та відповідно добирають форми для економічного виховання.

Економічна компетентність дітей різних вікових груп має свої особливості.

Молодший дошкільний вік У цьому віці діти здатні опанувати найпростіші економічні поняття. Наприклад, під час роботи за темою «Гроші» вихователь має завдання сформувати уявлення про бережливе ставлення до грошей, грошову одиницю, прибутки, витрати. Тут найдоречніша форма — дидактичні ігри з економічного виховання. Тема «Гроші» Ігри економічної спрямованості для дітей молодшого дошкільного віку Середній дошкільний вік У такому віці задача педагога — створити умови для збагачення дитячого досвіду та знань. Саме час для використання ігор із сюжетом та ролями, коли моделюються різні варіанти поведінки за конкретних економічних обставин. Діти розігрують ситуації, де вони щось купують-продають, рахуючи гроші. Малята навчаються: купувати товари самостійно зіставляти наявні гроші з вартістю покупки заощаджувати. Тема «Гроші»

Ігри економічної спрямованості для дітей середнього дошкільного віку

Старший дошкільний вік Дошкільники старшого віку вже здатні засвоювати інформацію послідовно й поступово. Формування економічних навичок дошкільників старшого віку відбувається у три етапи: орієнтовно-адаптивний діяльнісно-поведінковий діяльнісно-творчий. На кожному з етапів закріплюють і поглиблюють економічні знання й досвід.

Гудова Х. І., вихователь

            Іноді, коли батьки відмовляються купити дитині іграшку, аргументуючи це тим, що в них немає на це грошей, дитина може запропонувати їм піти в банк або до банкомата, щоб отримати гроші там. Саме тому дітям необхідно пояснити, звідки беруться гроші. Пропонуємо кілька простих, але неймовірно важливих уроків фінансової грамотності, з якими необхідно ознайомити дитину якомога раніше.

            Урок № 1. Гроші не ростуть на деревах

Спостерігаючи, як батьки отримують гроші в банкоматі, діти не розуміють, що гроші можуть закінчитися. Поясніть дитині, що ви працюєте, щоб заробити гроші, а банк – це просто місце, де вони зберігаються.

            Урок № 2. Плануйте бюджет

Кращий спосіб навчити дитину розпоряджатися грішми – дати їй невелику суму. Якщо дитина давно хотіла іграшку, але витрачає всі отримані гроші на солодощі, вона так чи інакше вчиться думати про наслідки своєї марнотратності.

            Урок № 3. Нагорода приходить до тих, хто вміє чекати

Навчіть дитину заощаджувати на задоволення. Це допоможе їй уникнути поширеного в наші дні мислення за принципом: «Купуй зараз – плати пізніше». У майбутньому вона зможе уникнути залежності від кредитів. Тому всіляко переконуйте дитину в тому, що терпіння винагороджується. Наприклад, приготуйте разом піцу з усіма інгредієнтами, які любить ваша дитина, замість того щоб купувати в магазині напівфабрикати. Домашня піца смачніша, хоч і вимагає більше часу для приготування.

            Урок № 4. Не витрачайте гроші відразу ж, як тільки отримали

Разом з тим, щоб навчити дитину чекати для того, щоб отримати задоволення, потрібно навчити її стримувати бажання купити що-небудь просто зараз. Наприклад, перед купівлею сплануйте, яку суму ви готові витратити, що саме хочете придбати, в яких магазинах та за якою ціною. Порівнюйте вартість певного товару в різних Інтернет-магазинах. Збирайте купони на знижку, обговорюйте з дитиною можливу вигоду від купленого. Так вона зрозуміє користь знижок і навчиться планувати свою купівлю наперед.

            Урок № 5. Заощаджуйте гроші

Ваша донька хоче нову ляльку, але не має на це коштів? Навчіть її заощаджувати. Коли вона збере необхідну суму, підіть разом з нею до магазину й дозвольте купити ляльку самостійно. Так ваша донька надовго запам'ятає приємне відчуття від досягнення поставленої мети й винагороди за докладені зусилля.

            Урок № 6. Слідкуйте за витратами

Знання того, на що дитина витрачає свої гроші – це важливий крок на шляху до того, щоб вона навчилася розпоряджатися ними. Навчіть дитину записувати витрати в записну книжку або електронну таблицю. Дайте їй папку або старий гаманець, де вона буде зберігати чеки.

            Урок № 7. Ведіть список бажань

Дитину складно навчити встановлювати пріоритети. Складіть разом з нею список речей, які вона хоче придбати за свої гроші. Обговоріть кожен пункт зі списку й запропонуйте дитині виділити найголовніше.

            Урок № 8. Отримуйте максимум користі від заощаджень

Розкажіть дитині про те, куди можна вкласти свої заощадження, – про акції, банківські депозити тощо. За допомогою розрахунків покажіть дитині, як маленька сума з часом може вирости в набагато більшу.

            Урок № 9. Будьте трохи скептичними

Навчіть дитину не піддаватися на маркетингові виверти брендів. Потрібно бути трохи скептичним для того, щоб навчити дітей протистояти телевізійній рекламі та Інтернет-спаму. Сучасна реклама несе дітям інформацію: якщо в них буде певний одяг та іграшки – вони відразу стануть популярними серед своїх однолітків. Тому батьки повинні навчити дитину протистояти цим маніпуляціям.

            Урок № 10. Діліться

Заохочуйте дитину частину своїх коштів жертвувати на благодійність. Це дасть їй зрозуміти, що за допомогою грошей можна допомагати людям, а не тільки купувати речі. Зверніть увагу дитини на те, що сума пожертвування не важлива – допомогти може навіть найменша кількість грошей.

Сможаник Г. В., вихователь

Якісна дошкільна освіта – важлива вимога суспільства й держави. Одним із важливих показників якості освіти є здатність дітей орієнтуватися у реаліях життя та досягати успіху. Саме життя поставило перед педагогами завдання економічної освіти дітей, виховання раціонального споживача, здатного ощадливо розпоряджатись і власними, і громадськими ресурсами.

      Економічні зміни в суспільстві обумовлюють потребу формування передумов економічної освіти в єдності з моральною освітою, опанування дітьми дошкільного віку економічних знань і практичних умінь у доступній формі.

Із раннього дитинства малюк чує слова товар, гроші, магазин, праця. Без опанування конкретних економічних уявлень неможлива реалізація таких завдань  Програми, як соціалізація дитини,формування в неї цілісної картини світу і, з рештою,  життєвої компетентності. Ознайомити дошкільника зі світом сучасної  економіки можуть перш за все дорослі – батьки й вихователі – під час безпосереднього спілкування з дитиною.

Елементарні економічні знання формуються не на порожньому місці, визначальними тут є конкретні умови, в яких росте і формується дитина: сімейне середовище, ставлення до оточення, її духовний світ мають великий вплив на формування особистості майбутнього громадянина. В своїй родині малюк навчається гуманному ставленню до природи, поваги до людей, праці, доброзичливості, взаємодопомоги. І тому дитина, яка виховується в сім'ї, де панують ці чесноти, в майбутньому завжди буде бережливою і економною в своїй виробничій діяльності. Вирішальна роль у формуванні елементарних економічних знань належить вихователеві. Від його духовних, моральних якостей, педагогічної майстерності, професійної підготовки залежить, якою сформується особистість майбутнього громадянина нашої держави. Тому педагогові слід бути у постійному пошуку нових технологій.

Завдання соціальної і фінансової освіти визначені у вітчизняних нормативних документах (Базовому компоненті дошкільної освіти та Програмах, рекомендованих МОН) а саме:

·        формування елементарних економічних знань у дітей від 3-х до 6-ти років;

·        навчання розуміти та цінувати навколишній предметний світ (як результат людської праці), помічати рукотворну красу, ставитися до неї з повагою;

·        формування ціннісного ставлення до таких якостей людини-господаря, як: бережливість, раціональність, економність, працелюбність;

·        розвиток емоційної сфери, здатність розрізняти почуття інших людей, формування позитивної самооцінки.

Історично найближча до сучасної концепції економічного виховання система поглядів Я. А. Коменського на процес економічного виховання підростаючого покоління. Він розглядав сутність економічного виховання як систему раціональності та порядку в природі, у соціальному житті, творчості, опануванні дитиною ремеслом.

На необхідності ранньої економічної освіти також наголошував К. Д. Ушинський. Він націлював вихователів на добір завдань для дітей, які б могли б стати першими уроками в домашньому господарстві та політичній економії.

 В.О. Сухомлинський вважав, що за необхідне усвідомити важливу істину:людина живе завдяки тому, що її матеріальні й духовні потреби задовольняють сотні,тисячі інших людей.  Особливо В.О. Сухомлинський підкреслював важливість виховання бережливого ставлення до народного надбання, матеріальних цінностей : « Якщо ви хочете, щоб уроки отроцтва й ранньої юності людина була ощадливою й внутрішньо дисциплінованою, щоб її турбота про суспільні інтереси    мала не показний характер, а виражалася в сердечній тривозі про речі, які особисто їй не  належать, - нехай у роки дитинства що-небудь суспільне стане для неї дорогим, невід’ємним від особистих радощів, особистого щастя».

Вивчення проблеми економічного виховання в умовах дитячого садка провела Р. Й. Жуковська. Її праця була спрямована на пошук способів, прийомів формування ощадливості як однієї з важливих сторін виховання дитини, виховання колективіста. При цьому в дітей виховувалося вміння зберігати потрібні речі для себе й для інших, не стаючи при цьому рабом речей. Р. Жуковська вказувала, що формувати якість ощадливості у дітей потрібно тільки спільно з родиною. У її дослідженні переконливо показано, що виховання дбайливого ставлення до речей можливе лише в поєднанні з трудовим вихованням, приученням до порядку, вихованням відповідальності за збереженість речей як результату праці.

Комплекс питань, пов’язаних з визначених завдань, методів, прийомів ознайомлення дошкільників з основами економічних знань розглянуто в сучасних дослідженнях (Н. Грама, Г. Григоренко, Р. Жадан, Є. Курак, Л. Лохвицька А. Сазонова, А. Шатова та інших).

 Так А. Сазонова визначає значущість формування первинного економічного досвіду дошкільників у структурі економічної соціалізації дітей. На думку дослідника, є забезпечення комплексного підходу до процесу економічного виховання, яке передбачає формування елементарних економічних знань, умінь навичок та особистісних якостей, необхідних для успішної економічної діяльності. Автор цілком доречно віддає перевагу ігровій діяльності серед інших засобів формування первинного економічного досвіду. Це ігри споживацької спрямованості – дидактичні, ситуативні та рольові(«У крамниці», «Зваримо обід», «Упізнай професію»,»Обираємо найкращий товар», «Супермаркет», «Рекламне агентство» тощо).

А. Шатова вважає, що вже в дошкільному віці з ролі «безтурботного споживача» дитина стає свідомим споживачем, а згодом створює предмети споживання. У цьому запорука нового мислення, нового ставлення до життя,а також А. Шатова пропонує авторську програму «Дошкільник і економіка»(для дітей старого дошкільного віку). Програма складається з чотирьох блоків: «Праця – продукт», «Гроші:ціна(вартість), «Реклама бажання та можливості», «Корисні навички і звички в побуті – теж економіка».

У роботах сучасних дослідників такі основні характеристики особистості, як ощадливість, економність, працелюбність розглядаються як складники звичайного стилю поведінки й ставлення до предметного світу. Якщо своєчасно не сформувати такі характеристики, у поведінці дітей можуть проявитися негативні якості: недбалість, неохайність, байдужість до пошкоджених речей, книжок, іграшок, матеріалів до ігор та занять, розвинутися марнотратство.

Аналіз сучасних досліджень дозволив визначити показники сформованості бережливого ставлення до довкілля в дітей, саме:

*початкове усвідомлення дитиною того, що в кожну річ вкладено працю людей;

* використання речей відповідно до їхнього функціонального призначення;

*   наявність навичок догляду за речами, своєчасне проведення їх до ладу разом з дорослими;

*    небайдуже ставлення до пошкоджених речей.

Висновки дослідників свідчать про необхідність упровадження економічної освіти з дошкільного віку, коли діти отримують первинний досвід в елементарних економічних відносинах.  

     Тож  головне завдання дошкільної освіти - забезпечити розвиток особистості, здатної орієнтуватися, діяти, творити в новому швидкозмінному суспільстві, адекватно викликам часу:

·        соціально активної, життєво компетентної особистості, здатної розумно розпоряджатися наявними ресурсами.

Дитячий заклад – це, можна сказати, умовна ситуація. Тут діти не приймають ніякої участі у розподіленні благ. Їм дано все для щасливого дитинства. Але в різноманітних іграх, заняттях діти обмінюються, «продають», «купують», «трудяться», «піклуються про своїх дітей (ляльок)», тобто дитячий садок – це ситуація, в якій дитина реалізує придбаний у сім’ї в соціумі «економічний досвід».

Важко оцінити, який з цих шляхів більш ефективний, але одне важливо: батьки і педагоги повинні працювати разом.

Вважаємо за необхідне якомога раніше надати дітям знання про економіку і сформувати вміння, які допоможуть їм успішно само реалізуватися в суспільстві.

У реалізації цього завдання нашим педагогам може стати світовий досвід. Так у 114 країнах світу діє проект з упровадження Міжнародної програми соціально – фінансової освіти дітей та молоді віком від 3 до 18 років «Афлатун».

          Міжнародна програма «Афлатун» (Нідерланди) побудована на пріоритетах і методичних ідеях Всесвітнього руху із соціальної та фінансової освіти дітей у віці 3–18 років – програмах «Афлатот» (3–6 років), «Афлатун» (7–14 років) і «Афлатін» (15–18 років), які пояснюють дітям основи бюджетування власних коштів, вчать бути ощадливими та приймати виважені рішення, сприяють соціальній адаптації дітей та формують у них навички правильного використання та економії коштів.

          Вона не розглядається як комплексна програма з раннього розвитку та навчання дітей, а скоріше - як додатковий навчальний курс спрямований на формування  вмінь та навичок в сфері соціальної та фінансової освіти  який варто включати до основої програми.

          Мета програми – формування в дошкільників основ соціальної та фінансової освіти. Основними принципами, на яких базується Програма, є дитиноцентризм і активне навчання.

            Емблема програми – Афлатун – помаранчева дитяча долонька, яка символізує міжнародність проекту, дружність дітей різних націй. З іншого боку – зірочка  Афлатун – іскорка, вогник, що прийшов з космосу і тепер супроводжує дітей в ході навчання, допомагає дітям проникнутись ідеєю програми і краще вивчити їх права та обов’язки, навчитись правильно користуватись коштами.

     Роль Афлатуна – навчити дитину спиратись на себе. Щоб стати відповідальним, активним громадянином, ініціатором змін у своєму власному житті та житті суспільства.

         Дана програма складається з п'яти ключових елементів, що несуть в собі соціальні та економічні поняття розширення прав і можливостей людини, а саме:

          1. Особистісне розуміння і дослідження. Дітей спонукають до самопізнання і більшої впевненості  в собі, вони досліджують,  усвідомлюють і оцінюють різні характеристики, які роблять їх унікальними, неповторними.

          2. Права і обов'язки.  Програма  «Афлатот» втілює принципи  Конвенції  ООН  про  права  дитини. Малята здобувають знання про  свої права, спільно з дорослими ініціюють та організовують заходи, які спрямовані на реалізацію прав дитини.

          3. Заощадження і витрати. Діти вчаться відповідально використовувати й накопичувати фінансові, природні та інші види ресурсів,  робити  заощадження  і  розумно витрачати.

            4.  Планування і бюджет. Планування та складання бюджету допомагає дітям зрозуміти, що вони самі можуть впливати на своє майбутнє,  дозволяє дітям встановлювати особисті та фінансові цілі.  Вони дізнаються, як робити конкретні кроки в напрямку досягнення мети, яку вони ставлять перед собою.

          5.  Дитяча соціальна і фінансова  ініціатива. Дитину націлюють на сприймання себе як активного учасника та члена суспільства. Соціальні та фінансові проекти є логічним продовженням різних напрямків навчання і заходів програми «Афлатот». В рамках фінансових програм діти заробляють гроші за допомогою власних ініціатив, завдяки чому вони дізнаються більше про ринок.

Сможаник Г. В., вихователь

    Чи потрібна дитині економічна освіта в дитсадку?   Але ж вона дізнається, що таке «моє», «твоє», «наше», «обмін», «гроші», «ціна», «купити», «дешево», «продати», «заробити».  Чим раніше ми почнемо економічну освіту дітей, тим їх дії і вчинки будуть більш раціональними, усвідомленими, тому, що саме в дошкільному віці діти набувають первинний досвід елементарних економічних відносин. Чим старші діти, тим більше вони активно беруть участь у вирішенні багатьох економічних проблем сім'ї: розподіл сімейного бюджету, складання меню, придбання покупок тощо.

            Засвоїти складні економічні поняття допоможуть персонажі казок. Казки використовуються для виховання таких якостей особистості, як працьовитість, ощадливість, практичність. В казках економічний зміст розкривається перед дітьми у вигляді проблемних ситуацій, вирішення яких розвиває логіку, нестандартність, самостійність мислення, комунікативно-пізнавальні навички. Виявляється, в будь-якій казці можна знайти економіку.

            Одна з найбільш близьких дитині тем - це «Сім'я. У кожній сім'ї, як і в кожної людини, є свої потреби і наступною темою буде тема «Потреби людини». Поговоріть з дитиною і розкажіть йому: «Що може людина? Навіщо людина їсть? Навіщо ми дихаємо?» Можна провести гру «Хочу і треба?» Пропонуємо дитині вибрати з серії предметних картинок ті картинки, на яких зображені предмети, необхідні дитині обов'язково: вода, їжа, одяг, житло. Це будуть - «основні потреби». Дорослий вибирає ті картинки, на яких зображені предмети, без яких дитина може прожити: іграшки, комп'ютер, прикраси, розваги. Це - «неосновні потреби людини». Запропонуйте дитині визначити, до якої групи можна віднести такі потреби людини як: освіта, медицина, дружба, захист.

            А для того, щоб задовольняти свої потреби, необхідні гроші. Знайомимо дітей зі «Світом грошей». Необхідно підвести дітей до розуміння того, що гроші є засобом задоволення потреб. А познайомити дитину зі світом грошей допоможе казка. Прочитайте дітям казку «Буратіно» і поговоріть за  її змістом. Запитайте у дитини: «Все можна купити за гроші?» Організуйте сюжетно-рольову гру «Магазин». Всі знають, що це одна з найулюбленіших дитячих ігор. Придумайте свої іменні грошики. Вибираючи продавця, зверніть увагу на правила поведінки в магазині. Граючи, діти не тільки закріплюють отримані знання, а й вчаться спілкуватися, будувати партнерські відносини.

            Поради про те, як навчити дітей ощад­ливості:

1.  Не купуйте нічого зайвого -- тільки те, що вам насправді необхідно.

2. Збираючись у магазин за покупками, не за­будьте взяти пакет або господарську сумку, щоб не купувати нові пакета, які потім доведеться викидати.

3. Купуйте   товари   в   економній   упаков­ці. Наприклад, соки краще купувати в картоні, а не в склі, або пластику.

4. Намагайтесь не купувати одноразовий посуд.  При  теплому  нагріванні   він  шкодить здоров'ю, їжте чи пийте з скляного посуду.

5. Замість звичайних батарейок користуйтесь багатозарядними акумулятор-рами.

6. Купуйте енерголампи, які служать довше ніж звичайні.

7. Віддавайте непотрібний одяг, меблі, посуд і іграшки в  школу-інтернат або Товариство Червоного хреста

8. Використовуйте аркушний папір з обох бо­ків. Газети здавайте на макулатуру.

9. Прибираючи в саду чи на клумбі біля бу­динку,  створи  компостну  яму.  Туди  скидай зібране листя   та   чисті   харчові   відходи.   Піс­ля   перегнивання   удобрюй    грунт   для   своїх рослин.

10. Ремонтуйте поламані речі — вони вам ще послужать.

11. Не смітіть   на   вулиці.  Викидайте  сміт­тя в урни. Навіть якщо її не має поряд. З вами ж нічого    не     станеться, якщо     ви     обгортку від цукерки принесете і викинете вдома, а не на вулиці.

Гудова Х. І., вихователь

             «Тату, а де купують гроші?» Звісно заводити розмову з дитиною про гроші треба тоді, коли вона сама зацікавиться ними. А в теперішній час це стається досить рано, напевно саме тоді, коли малятко навчиться говорити слово «купи». Двох-трьох річна дитина не здатна зрозуміти те, що ви заробляєте свої гроші нелегкою працею, але вона живе в тому ж світі, що і ви, тому розмовляйте з дитиною про гроші, їх недостачу для якоїсь покупки, або ж тимчасову відсутність! Пройдуть роки, перш ніж у дитини сформуються звички заощадження, обліку доходів і витрат, планування. Постає питання: як виховати дитину, щоб вона вміла заробляти й цінувати гроші, але в той же час не перетворилась на жаднюгу та скупердяя? 

            Кишеньковим грошам – ні? Кишеньковим грошам – так! Майже всі педагоги вважають, що дитині треба давати кишенькові гроші. Давати з того моменту, як дитина починає відчувати потребу в самостійній витраті грошей, усвідомлює, що це таке, тобто з того моменту, коли вона хоче мати свої гроші. Саме з того моменту вони повинні в неї бути. Зазвичай це у віці 6 років, коли дитина йде до школи і їй видають гроші на сніданки чи обіди. Але буває і так, що 4-річний малюк приходить до дитячого садка з двома гривнями в кишені. І що ж він буде робити з ними? Бавитись! Згадаймо народну педагогіку – «Для гри дитині гроші не давати, бо будеш бідувати!». І це не тільки забобони, та заборона з питань безпеки – щоб часом не проковтнула дитина копійку, чи не запхала до носика. Хто з нас не пам’ятає, як в дитинстві грались у магазин, то які в нас були гроші? Так, діти нарізали папірці та пів дня розмальовували їх, імітуючи грошові купюри (виховувалась посидючість, увага, пам'ять, розвивалась дрібна моторика рук), а на вулиці збирали листочки з дерев та позначали умовно який листочок заміщає ту чи іншу грошову купюру (розвивалась пам'ять, уява). Справжні гроші можуть сприяти вихованню відповідальності, спонукатимуть до міркувань, можуть стати засобом навчання лічби та логіки у дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку. Обов’язково придбайте дитині власний гаманець – це навчить її поважати кошти. Головне у навчанні – давати належний приклад. Отже, давайте дитині гроші не для гри, а для купівлі того, що на її думку, наприклад, допоможе у навчанні.

            А скільки давати? Якщо ви вважаєте, що вашій дитині ще зарано мати кишенькові гроші, або певна сума для неї завелика, то обговоріть це питання спокійно і з обґрунтуваннями, та ні в якому разі не відмовляйте у різкій, грубій формі, або просто поставивши дитину перед фактом. Увага! Не усувайте дитину від контакту з грошима, але і не давайте більше необхідної суми, бо тоді дитина може «купувати» прихильність своїх однолітків, і підтримувати спілкування аж ніяк не завдяки своїм якостям, а лише через те, що має гроші.

            Як вірно давати? «Плата за навчання» чи добрі вчинки – негідна справа: знання чи доброту за гроші не купиш. Той, хто платить дитині за певні обов’язки, ризикує, що їх виконання буде лише заради грошей. Грошима не можна шантажувати. «Якщо з'їси обід, дістанеш плату», «Якщо винесеш сміття, отримаєш гроші на кіно»… так ніхто нічого не навчиться, так лише унеможливлюється формування незалежної особистості. Отож, як давати? Необхідно видавати гроші щотижня, так би мовити у вигляді «стипендії». Увага! Не щомісяця, а щотижня, бо місяць для дитини надто тривалий період, щоб можна було добре керувати своїми витратами. Давати так, щоб не збудити в дитині жадібність. Шукайте нагоди (а їх чимало!)    

             Як дитина витрачає кишенькові? Звісно, малій дитині треба допомагати витрачати. Не критикуйте те, як дитина розпорядилась фінансами. Неприпустимі також штрафи за погану поведінку. Але цілком логічною є участь дитини у відновленні зіпсованого нею майна. Будьте послідовними. Ви не можете спочатку дати дитині гроші, а потім під якимось приводом просто забрати їх.

                 Діти, яких привчають користуватися грошима, заохочуються до пошуків самостійного заробітку, більш розумно розпоряджаються своїми грошовими ресурсами. Подумайте про це, якщо бажаєте бачити в майбутньому свою дитину успішною.

             Сможаник Г. В., вихователь

Основне завдання сімейного виховання - підготовити дітей до життя в існуючих соціальних умовах. Вчитель трудового навчанняповинен вміти визначати статус сім’ї, склад, економічний рівень підготовки батьків. Педагогу, як переконує практика, краще проводити роботу з сім'ями, якщо він знає тип цієї сім’ї. В наш час спеціалісти розрізняють два основних типи сім’ї - домінаторна (тоталітарна) і партнерська (демократична). Експерти ООН з проблем сім’ї, американські психологи Беррі і Дженей Уайнхолд провели за завданням ООН спеціальне аналітичне дослідження і виділили ознаки домінаторної й партнерської сім’ї. Наводимо основні характеристики обох типів сімей, які допоможуть визначитись педагогам у проведенні економічного виховання учнів.

Для тоталітарної сім’ї характерно: зловживання владою; відсутність рівноправності всіх членів сім’ї, а особливо дітей; наявність в сім’ї суворих правил, які носять примусовий характер; кожному члену сім’ї відведена відповідна роль, в тому числі у відповідності з його статтю, тобто дівчинці можна і необхідно робити це і те, а хлопчику — зовсім інше, тому що він - хлопчик; відсутність розподілу обов'язків, пов'язаних з життям сім’ї; економічні труднощі не розподіляються між членами сім’ї; відсутність поваги до приватного життя членів сім’ї та інших людей; конфлікти вирішуються за принципом : “один виграв - інший програв„ члени сім’ї беруть участь у прийнятті рішень; батьківські обов'язки не розподіляються; дисципліна підтримується за рахунок сили і приниження; допущених помилок не визнають, вибачення не просять тощо.

Порівняйте інший, демократичний тип: кооперативна структура, рівні можливості; відсутність секретів і таємниць; гнучкі правила розпорядку; розподіл економічної відповідальності; домашня робота і обов’язки розподіляються на основі рівноправності; повага до приватного життя членів сім’ї; основою дисципліни є повага і довіра; батьківські обов'язки рівномірно розподілені; допущені помилки визнаються; члени сім’ї відчувають себе в небезпеці; конфлікти вирішуються; члени сім’ї беруть на себе відповідальність за проблеми, які виникають; сім’я - це джерело радості; діти плануються і бажані.

Розбудова держави на принципово нових економічних засадах ускладнила умови сімейного виховання дітей. Серед багатьох проблем, викликаних цим процесом, є помітні зміни в економічному становищі сучасної сім’ї, характері праці її членів, становищі дітей в силу цих змін.

Якщо раніше діти не мали можливості спостерігати за трудовою діяльністю своїх батьків, як вони спішать “ на роботу або приходять з неї, приносять зароблену платню, то сьогодні вже значна частина школярів не тільки спостерігає за трудовою діяльністю своїх батьків у приватних підприємствах, а й  певною мірою залучається до цієї діяльності. На жаль, вони мають можливість спостерігати і такий супутник нашого життя, як безробіття батьків. Це вимагає посиленого економічного виховання дітей в сім’ї й зокрема ролі учителя трудового навчання у цьому процесі.

Важливим питанням у плані економічного виховання дітей в сім’ї є організація господарсько-побутової праці в домі, квартирі, саду тощо. Ця праця має бути раціонально організована, тобто корисна, ефективна, якісна. Її варто планувати як в рамках кожного дня(приготування їжі, прибирання квартири), так і на більш тривалий час (ремонт квартири, домашньої техніки). До такого планування батькам пропонували залучати і дітей.

Важливим питанням економічного виховання дітей в сім’ї є формування в них ощадливого ставлення до бюджету часу, вміння його планувати, економити, аналізувати його витрати. Дітей слід привчати вишукувати шляхи економії часу. Цьому має сприяти організація навчальної і побутової діяльності учнів в сім’ї. Як зауважує А.С.Нісімчук, головна умова ефективності економічного виховання учнів у навчальній діяльності – це її наукова організація. У домашніх умовах це передбачає раціональне і суворе дотримання режиму дня, доцільного порядку на робочому місці, систему виконання домашніх завдань, використання раціональних прийомів навчальної діяльності в роботі з книгою, підручником, словником, під час ведення записів, конспектів,  уміннями та навичками планування, самоконтролю, аналізу ефективності своєї діяльності.

В економічному вихованні не можна обходити питання використання ними грошей, що виділяються батьками або зароблені самостійно. Кишенькові гроші сприяють економічному вихованню школярів лише за умови, що їх навчили розумно користуватися коштами. Тому батьки повинні володіти певною сумою економічних знань, знання методики економічного виховання дитини в сім’ї, залучення її до економічних аспектів сімейного життя і діяльності. Педагогічна підготовленість батьків до такої діяльності вимагає відповідних конкретних знань з психології, педагогіки і економіки, вмінь і навичок виховної роботи. А школа та педагоги всіляко допомагати їм в цьому. Саме тому вчитель трудового навчання повинен мати такі напрямки діяльності: а) ознайомлення батьків зі змістом і методикою економічного виховання учнів у навчальній і позакласній роботі в школі; б) психолого-педагогічна і економічна просвіта батьків з питань економічного виховання дітей; в) залучення батьків у спільну діяльність економічного плану вдома і в школі; г) проведення тематичних батьківських зборів з економічного виховання дітей; д) індивідуальне консультування з питань економічного виховання дітей у сім’ї, та допомагати батькам.

Скрипник О. М., вихователь