Літературна, театральна діяльність

Домашній театр для малят вдома

Театральне мистецтво зрозуміле і доступне дітям, тому що в його основі закладена гра. Театр впливає на глядача художнім словом, дійством, кольором, музикою тощо.

Важливо вже з дошкільних років розвивати у дітей інтерес до театру, бажання відвідувати його, брати участь в театральних іграх, нескладних виставах. Потреба дітей в грі проявляється дуже рано. Вже в 2-3 роки малюки залюбки зображують клишоногого ведмедика, зайчика-побігайчика, хитру лисичку. Вони легко, із задоволенням перевтілюються з одного образа в інший. Їхні дії однопланові, наслідувального, імітаційного характеру, але при цьому емоційно насичені.

Маленькі діти – вдячні глядачі, якщо з ними вміють розмовляти зі сцени, враховуючи особливості їхнього розвитку. Головне, щоб батьки розуміли, куди і з якою метою можна повести дитину. В справжній театр, наприклад, дво - трирічних малят вести зарано. Репертуар дитячих вистав, як правило, не розрахований на цей вік. Тому пропонуємо створити театр вдома. Для дітей раннього віку (до 3-х років) можна розпочати з найпростішого, наприклад, дійства з іграшками, до яких залучаються і малята.

Нові іграшки (ляльки, песики, ведмедики тощо) і без зусиль дорослого спочатку викликають у дитини захоплення, інтерес, подив. З часом новизна сприйняття зникає, з'являються інші враження, які стають більш вагомішими. І позабуті іграшки нудьгують десь по кутках. Чим зарадити, щоб вони надовго увійшли в життя малюка і стали його улюбленцями?

Вже змалку залучайте дітей до театрально-ігрової діяльності. Станьте режисером і створіть театр вдома. Для дошкільнят – це розігрування елементарних життєвих ситуацій з іграшками, інсценізація знайомих літературних творів: пісеньок, віршів, казок, оповідань.

Радимо вже при знайомстві дитини з новою іграшкою придумати нескладний сюжет: песик заблукав і шукає собі справжнього друга; лялька – маленька донечка, яка потребує догляду і любові; ведмедик об'ївся меду, йому необхідна допомога сімейного лікаря.

Обіграти можна будь-яку дитячу іграшку, від простих дій з нею поступово перейти до маленьких нескладних сюжетів. І в подальшому ці сюжетні лінії розвивати, спираючись на життєвий досвід. Дорослий теж включається в гру і бере на себе певні ролі, показує зразок як можна діяти в тій чи іншій ситуації, по ходу гри імпровізує, говорить замість конкретної іграшки, стимулює дитину, щоб вона мислила, діяла, відповідала. Це так звані ігри-імпровізації.

Якщо у дитини є своя улюблена іграшка, зробіть з неї головного героя домашнього дитячого театру, з яким кожного дня відбуваються чудернацькі пригоди. Поступово розширюйте коло спілкування, включаючи в гру інші іграшки.

Улюблена іграшка допоможе вирішувати і деякі дитячі проблеми: малюк погано їсть і улюблена іграшка може позмагатися з ним, хто швидше все з'їсть; малюк капризує і не хоче чистити зуби, іграшка йому продемонструє як це правильно робити; маленька дівчинка плаче при розчісуванні волосся, а лялька її заспокоїть і покаже, які гарні зачіски можна зробити.

За допомогою обраного головного героя можна говорити про все на світі. Якщо він чомусь помиляється, робить щось неправильно, то його виправляють і вчать самі малята. Ці нескладні імпровізації приносять їм справжнє задоволення. Вони і не помічають, що улюблений персонаж говорить голосом тата або матусі.

Поступово дітей вже не задовольняє роль глядача, вони самі підказують сюжет, охоче включаються в події, що розігруються з іграшками, розмовляють з персонажами історій як з рівними, здатні виражати власні почуття мімікою, жестами, рухами, інтонацією.

Коли дії дитини з іграшками стають більш складними, підпорядковуються заздалегідь продуманому задуму, вже можна звернутися до текстів забавлянок, утішок, пісень, віршів, нескладних і знайомих казок («Ріпка», «Дід та баба», «Рукавичка») та спробувати їх розігрувати як із наочністю так і без неї. Якщо текст досить об'ємний, спочатку бажано запропонувати малюку відтворити окремі епізоди твору, а потім вже повністю весь сюжет.

Різноманітні театралізовані дійства на основі казок приваблюють дітей, тому що доступні і відповідають їхнім інтересам. Вони сприяють формуванню ініціативності, самостійності, відповідальності, умінню розрізняти добро і зло, розвивають мовлення, міміку, жести, навички культури спілкування, дають можливість змалечку долучитися до чарівного світу театрального мистецтва.

Звичайно, це ще не справжній театр. В дитячому садку такі ігри-імпровізації з іграшками називають «театром іграшки», тому що тут присутні його елементи: виконання ролей, виявлення деяких рис характеру персонажів, спроби передати їх тощо. Головне – включити дитину в імпровізований діалог, розгорнути з героями-іграшками спільні дії. Таким чином в театралізованій діяльності малюк без дидактичного натиску навчається певним ігровим прийомам, активізуються його уява, фантазія, проявляються елементи творчості.

Залучаючи малят до драматизації казок та інших літературних творів за допомогою іграшки, спочатку разом підберіть такі, які відповідають обраному сюжету. Важливо, щоб при його відтворенні персонажі розмовляли, виконували певні дії відповідно до тексту. Для розігрування літературних творів можна використовувати не тільки звичайні іграшки, а й настільний іграшковий театр. В продажу є готові комплекти площинного настільного театру за сюжетами різних казок. Такий комплект – це своєрідна модель, за допомогою якої дитина може програвати не тільки фрагменти, а й всю казку, промовляючи слова кожного персонажа і діючи за кожного з них.

Дошкільники добре сприймають діалогічне мовлення, взаємодію між персонажами, тому від розігрування різних текстів із наочністю поступово можна переходити до виконання ними ролей в спільній з дорослим театралізованій діяльності: під час ігор-імітацій, драматизацій казок, інсценуванні та читанні за ролями віршів, написаних у діалогічній формі. По можливості збільшуйте кількість дійових осіб, залучайте членів сім'ї, однолітків, сусідських дітлахів.

Чим старші діти, тим більше треба звертати їхню увагу на осмислення змісту художнього твору, особливості характерів та поведінки різних персонажів, які діють, рухаються, говорять по-своєму, по-різному. Корисно разом пофантазувати про кожного героя, придумати маленькі розповіді. Це розширить дитячі уявлення про ігрові образи.

Важливо спонукати дошкільнят до творчої самостійності, можна запропонувати показати, наприклад, як завзято працює півник і в той же час як танцюють та співають легковажні мишенята (казка «Півник і двоє мишенят»).

Старші дошкільники вже здатні передавати настрій, душевний стан героїв. Вчіть дітей змалку оволодівати засобами емоційної виразності, тобто виражати почуття мімікою, жестами, інтонацією, словами, емоціями. Вправляйте їх в цьому. Наприклад, можна запропонувати малюку показати як радіють дід та баба, коли курочка знесла яєчко і як сумують, коли воно розбилося; заспівати пісеньки Колобка (впевнено і зухвало, здивовано, радісно, сумно) або Кози-дерези («страшним» голосом ). Все це допомагає дитині «увійти в образ».

Таке поступове включення дошкільника в театрально-ігрову діяльність дає позитивні результати. В шість років він вже може бути не тільки її учасником і виконавцем певних ролей, а й «режисером», який розробляє власні сценарії і самостійно показує виставу «театру іграшок» або лялькового. Може бути ініціатором і організатором ігор-драматизацій серед однолітків за сюжетами знайомих художніх творів, може передавати характерні особливості певного сценічного образу і, головне, реалізувати потреби в самовираженні, спілкуванні, виявленні особистісного ставлення до свого героя.

Організація елементарної театралізованої діяльності дітей вдома і в дошкільному закладі сприяє формуванню у них зацікавленості до театру як виду мистецтва, певних уявлень про театр, театральну термінологію, естетичного сприймання театральних вистав.

Муж О. Б., вихователь

«Місце дитячої книги у сім’ї»

Малюк і мама, малюк і тато - це зв’язок дитини з батьками, даний природою. Тісний контакт, як фізичний, так і душевний між мамою і її дитиною закріплюється при грудному вигодовуванні, а солодкий дитячий сон заколисується в цей час маминою колисковою. Мамин голос, ніжний і рідний, супроводжує дитину з самого зародження її життя. Після припинення грудного вигодовування і тоді, коли колискова пісенька перестає бути актуальною, багато батьків забувають про збереження тісного емоційного зв’язку між ними та дитиною. Мамин голос часто починає замінювати перегляд мультфільмів на ніч, а добре ніжне батьківське слово перетворюється на рідкісний дар. Спілкування з дитиною перетворюється в основному в мову команд і заборон: “помий руки”, “пограй”, “подивись мультик” ... Активний життєвий ритм і реалії сучасного життя віддаляють один від одного батьків і їх дітей. Тому, мудрі і люблячі батьки повинні цінувати спілкування з малюком, що дозволяє укріпити взаємозв’язок з дитиною. Виховання любові до книги розпочинається саме з тієї миті, коли дитина вперше перегорне сторінки гарно ілюстрованої книги. Читаючи дитині книжку, показуючи малюнки, батьки знайомлять її з навколишнім світом саме зі сторінок книги.

Значення книг для дитини дуже велике.

1.                       Книги служать для того, щоб розширювати уявлення дитини про світ, знайомити його з речами, природою, усім, що його оточує.  Саме батьки читають дитині її перші книги, впливають на  її читацький смак. Читати потрібно разом з дитиною: беріть книгу, сідайте поруч і читайте.

2.                        Коли систематично книги читаються вголос, то з часом дитина починає розуміти структуру твору: де початок і кінець твору, як розвивається сюжет. У дитини розвивається логічне мислення.

3.                       Завдяки читанню дитина вчиться правильно складати речення, її словниковий запас розширюється, розвивається уява.

4.                      Крім того, у дитини формується вміння слухати, а це дуже важлива якість.

5.                     Задоволення потреби в безпеці. Коли дитина сидить на колінах у мами чи тата (або поруч з батьком, притулившись до нього) під час читання книги, у неї створюється відчуття близькості, захищеності і безпеки. Створюється єдиний простір, почуття причетності. Такі моменти мають сильний вплив на формування комфортного відчуття світу.

6.                       Відчуття цінності і значущості свого «Я» і своїх інтересі. Коли батьки читають те, що цікаво дитині і готові обговорювати з нею значимі для неї теми, прагнуть як можна краще зрозуміти її погляди, у дитини формується уявлення про себе як значущої особистості, чиї потреби і інтереси важливі (так як їм приділяють увагу такі важливі люди - батьки).

7.                       Формування цінностей. Книга впливає на моральні ідеали дитини, формуючи її цінності. Герої книг здійснюють різні вчинки, переживають різні життєві ситуації, співзвучні з світом дитини чи невідомі їй. На прикладах ситуацій, в які потрапляють герої книг, дитина вчиться розуміти, що таке добро і зло, дружба і зрада, співчуття, борг, честь. І завдання батьків допомогти побачити відображення цих цінностей в житті дитини.

8.                       Навчання новим або необхідним моделям поведінки. Через книгу дитина сприймає різні моделі поведінки (як дружити, як досягти мети, як вирішувати конфлікти), які можуть бути ефективні в різних життєвих ситуаціях. Найбільший ефект може бути досягнутий, якщо читання доповнюється також спільним обговоренням, хто і що виніс для себе, що сподобалося, що було близько, налякало, потішило. Батьки можуть допомогти дитині побачити аналогії прочитаного з її власним життям.

 Наслідки нехтування книгою стають все більше очевидними. Ось деякі з них.

            1. Відставання у розвитку мовлення, бідність і примітивність мови дітей.

             2. Багатьом дітям важко сприймати інформацію на слух – вони не можуть утримувати попередню фразу і зв’язувати окремі речення. Їм необхідна постійна зовнішня стимуляція, яку вони звикли отримувати з екрану.

            3. Різко знижується здатність до фантазії та творчої активності. Вони втрачають здатність чимось зайняти себе, віддаючи перевагу кнопці: натиснув – і все готово, є нова розвага і забавка.

            4. Підвищилась дитяча агресивність і жорстокість. Підлітки знущаються і б’ють однолітків не заради досягнення якоїсь мети або через розбіжності у поглядах, а тому, що в душі порожнеча і хочеться гострих вражень.

Діти мають величезну потребу, щоб батьки читали їм вголос. Для благополучного розвитку дитини сімейне читання дуже значимо, і не тільки поки дитина сама не вміє читати, але і в більш пізньому віці. Діти з нетерпінням чекають, коли ж у мами чи тата знайдеться для них час.

Щоб дитина росла психічно здоровою, їй необхідно повноцінне спілкування з батьками, особистісне спілкування, коли увага приділяється йому повністю і спільне читання дає таку можливість.

Як читати книги дітям від 3-х до 6 років

У період з 3-х до 6-ти років дитина швидко дорослішає, а разом з нею дорослішають і її книжки. Щоб малюк не заблукав у літературних подіях і образах, пропонуйте йому переказувати прочитане - послідовно, з самого початку. Це розвине пам'ять, логіку та мислення. Дитяча книга - це гармонія тексту і графіки, тексту та інформації, що поза текстом. Не слід забувати про ілюстрації. На цьому етапі вона буде служити практичним керівництвом у спілкуванні з книгою.

Малюнок повинен бути розрахований на тривале розглядання, до нього дитина повертається не один раз. Паралельне з читанням розглядання ілюстрацій допомагає глибше сприймати прочитане. У цьому віці дитина вже може сприймати художній твір тільки на слух. Для його кращого сприйняття дитині слід читати. А для того, щоб діти накопичували не тільки відомості про героїв і події, але й вчилися пов'язувати зміст книги з її оформленням і навпаки, неодмінно слід відразу ж після читання розглядати з дітьми кожну прочитану книгу за всіма правилами:

1.                 Спочатку мама "очі в очі" читає дитині текст і не показує картинок. 

2.                 Далі разом розглядаємо обкладинку, потім повільно перегортаємо сторінки.

3.                 Обдумуємо, що зображено на обкладинці, розмежовуємо ілюстрації та написи.

4.                 Демонструємо порядок читання написів зверху вниз, виділяємо серед написів на обкладинці прізвище автора і заголовок книги.

5.                 Співвідносимо прізвище автора з особистим читацьким досвідом дитини, а заголовок книги - з малюнком на обкладинці.

6.                 Читати слід виразно, правильно розставляючи акценти-наголоси. Якщо відразу робити це вам важко, попередньо потренуйтеся.

Приблизно в 5 років деякі діти починають читати самостійно, але прискорювати це не варто - в результаті наукових досліджень доведено, що до 6-річного віку в дитини в основному розвивається права півкуля, яка відповідає за естетичний розвиток, і тільки потім підключається ліва (математична ), що відповідає, у тому числі і за читання.

Джерело: https://abetkaland.in.ua/netradytsijni-batkivski-zbory-mistse-dytyachoyi-knygy-u-simyi/

Муж О. Б., вихователь

         Наш час — час великих досягнень науки, техніки час чудових відкриттів.  Але з усіх чудес, створених людиною, найбільш складним і великим  в усі часи вважалася   книга. У книзі збережено  величезний духовний світ та надбання  людства.

         «Я, мабуть, не зумію передати досить яскраво, переконливо, як було велике моє здивування, коли я відчув, що майже кожна книга як би відкриває переді мною вікно у новий незнаний світ». Ці слова  відомого письменника точно відображають відчуття дітей, які у ранньому дитинстві зустрівшись із книгою зрозуміли її зміст і відчули всю велич впливу художнього слова на дитячий розум та душу.

         Завбачливі батьки завжди прагнуть до того, щоб діти мали власні книги і, щоб таких книг було багато. Вони читають дітям вголос, а ті зосереджено слухають… Проте така картинка з життя дещо ідеалізована. Сьогодні багатьом дітям взагалі ніхто нічого не читає, деякими від випадку до випадку читають що-небудь вечорами або у вихідні. А без допомоги дорослих дитині не увійти в прекрасний світ книги. Діти, які отримали «книжкове щеплення» в ранньому дитинстві, незрівнянно краще готові до навчання в школі. Вони вміють слухати, зосереджуватися на певному занятті. Тому  уміння  підібрати для дітей такі книги, які відповіли б на всі «чому», навчити дітей любити книгу, відчувати потребу в ній, розуміти її —  це завдання усіх дорослих, які бажають виростити дітей допитливими, добрими, чуйними, мислячими і готовими до подальшого навчання.

         Робота з книгою багата і різноманітна як за формою, так і за змістом:

·        читання дорослого, тобто дослівна передача тексту;

·        читання  напам’ять (як дорослими, так дітьми);

·        розповідь, тобто відносно вільна передача тексту (допускаються скорочення тексту, перестановка слів, включення пояснень і т. д.) ;

·        інсценування, які допомагають дітям полюбити той чи інший твір (засвоїти його зміст, вивчити  напам’ять);

·        показ різноманітного наочного матеріалу (іграшки, картинки, ілюстрації, ляльковий театр тощо);

·        дидактичні ігри (Хто як кричить?, Що спочатку, а що потім?, Хто великий, хто малий? Хто добрий, а хто злий? тощо) ;

·        повторне читання та перечитування;

·        опис літературних героїв.

         Важливо пов’язувати художні образи з повсякденним життям дітей, не обмежуватися епізодичним читанням книг, більше довіряти емоційній та етичної дієвості художнього твору.  Бережіть книгу – джерело знань, ваш дієвий помічник у навчанні та вихованні ваших дітей.